Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення чи реструктуризації) ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавств, відсутність належного теоретико – методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур багато з потенційних життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дали позитивних результатів.

Життєвий цикл підприємства включає в себе ряд етапів: виникнення, становлення, підйом (розвиток), вища точка, спад, ліквідація (реорганізація). Тому, управління процесом розвитку підприємства зводиться до управління кожним етапом життєвого циклу підприємства. При цьому, характерною особливістю такого підходу є те, що управління кожним етапом включає в себе елементи антикризового управління (адже кризові ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства), але безпосередньо реалізація антикризового механізму в повній мірі починається лише на останньому.

Криза представляє собою ситуативну характеристику будь-якого суб’єкта, яка є наслідком невизначеності в його зовнішньому та внутрішньому оточенні. Цей факт ілюструє діалектичний взаємозв’язок кризи та невизначеності, а в економічній сфері — кризи та економічного ризику діяльності підприємства. Саме рівень економічного ризику діяльності підприємства в значній мірі детермінує появу в майбутньому та глибину фінансової кризи (управління ризиками дає можливість підприємству уникнути кризових явищ або значно послабити їх вплив і наслідки, тобто здійснювати антикризове управління).

Фінансова криза — це розбалансування системи “підприємство” та обмеженість впливу його керуючої ланки, через фінансові відносини, на відновлення стійкої рівноваги [8, ст. ]. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства — це неспроможність його здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності, нездатність виконувати свої боргові зобов’язання.

Щоб запобігти виникненню кризової ситуації на підприємстві, усунути негативні її наслідки, відновити нормальну роботу підприємства слід приділити достатньо уваги вивченню причин, що її зумовлюють, їх аналізу, класифікації, систематизації, та методиці раннього їх виявлення.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують три основні параметри: вид кризи, стадія її розвитку, джерело (фактор) виникнення.

с

Рис. .1. Класифікація ознак фінансової кризи

Фактори, які можуть привести до фінансової кризи на підприємстві, поділяються на зовнішні (екзогенні, що не залежать від діяльності підприємства), і внутрішні (ендогенні, що залежать від рівня організації діяльності підприємства). Причому, вплив зовнішніх факторів носить стратегічний характер, внутрішніх — тактичний. Перелік основних екзогенних та ендогенних чинників, що характеризують джерело кризової ситуації, представлений в таблиці .1.

Таблиця .1

Чинники, які характеризують джерело кризової ситуації на підприємстві

Екзогенні чинники | Ендогенні чинники

спад в економіці;

зменшення купівельної спроможності населення;

високий рівень інфляції;

несприятлива фіскальна політика;

несприятлива державна політика;

нестабільність на фінансовому ринку;

криза окремої галузі;

посилення конкуренції в галузі;

сезонні коливання | низька якість менеджменту;

організаційна структура підприємства не відповідає сучасним вимогам;

неправильна інвестиційна політика;

низький рівень маркетингу;

незадовільна робота служб планування та аналізу, інформаційного забезпечення, моніторингу;

недостатнє фінансування;

недоліки у виробничій сфері

Наступним параметром, який характеризує фінансову кризу вважають вид кризи, і при цьому розрізняють:—

стратегічну кризу — кризову ситуацію, при якій на підприємстві зруйновано виробничий потенціал, і відсутні довгострокові фактори його відновлення;—

кризу прибутковості — стан підприємства в якому перманентні збитки від поточної діяльності суб’єкта господарювання вихолощують власний капітал, що приводить до незадовільної структури балансу;—

кризу ліквідності — ситуація що характеризується неплатоспроможністю підприємства, або існуванням реальної загрози втрати підприємством платоспроможністю [8, ст. ].

Факторна деталізація параметрів, що характеризують вид кризи :

Стратегічна криза :

неефективний апарат управління;

неефективна асортиментна політика та політика збуту;

недосконале планування та прогнозування;

недоліки в організаційній структурі підприємства;

відсутність виробничої програми;

недієздатність системи контролінгу;

зайві виробничі потужності;

форс-мажорні обставини

Криза прибутковості :

незадовільне співвідношення “ціна — собівартість”;

зростання собівартості при незмінних цінах;

ризиковані великі проекти;

зменшення обороту від реалізації продукції;

значні запаси готової продукції на складі;

неефективна маркетингова політика;

високі процентні ставки;

високі витрати на персонал;

форс-мажорні обставини.

Криза ліквідності :

незадовільна структура капіталу;

незадовільна робота з дебіторами;

незначний рівень резервних фондів;

надання незабезпечених товарних кредитів;

велика частка низько-лік-відних оборотних активів;

великий обсяг капіталовкладень із тривалим строком окупності;

форс-мажорні обставини

Важливою передумовою застосування дієвих заходів, що спрямовані на вихід підприємства з фінансової кризи є ідентифікація її глибини (фази кризової ситуації). Існують три фази кризи:—

фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови активізації заходів з антикризового управління);—

фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає негайного проведення фінансової санації;—

кризовий стан, який несумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації [6, ст. ].

Наведена систематизація причин виникнення фінансової кризи на підприємстві є далеко не єдиною. Так, І.А. Бланк систематизуючи основні чинники, що можуть привести до виникнення кризового фінансового стану на підприємстві, класифікує їх дещо інакше [3, ст. ]. Факторна деталізація причин фінансової кризи, запропонована цим автором, приведена в таблиці. .2.

Таблиця 1.2.

Система основних внутрішніх та зовнішніх чинників, які обумовлюють кризовий фінансовий стан підприємства (за [3, ст. ])

Екзогенні чинники | Ендогенні чинники

1.загальноекономічні
чинники

2.ринкові чинники

3.інші чинники