збільшення розміру цінової знижки при здійсненні розрахунку готівкою за реалізовану продукцію;—

зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей;—

уцінення низьколіквідних видів запасів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з забезпеченням наступної їхньої реалізації й інших.

Рис. .1. Основні напрями оперативного механізму фінансової стабілізації підприємства (за коефіцієнтом чистої поточної платоспроможності)

Прискорене часткове дезінвестування позаоборотних активів, що забезпечує ріст позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається шляхом реалізації наступних заходів:—

реалізації високоліквідної частини довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля;—

проведення операцій зворотного лізингу, у процесі яких раніше придбані у власність основні засоби продаються лізингодавцю з одночасним оформленням договору їхнього фінансового лізингу;—

прискореного продажу устаткування що не використовується за цінами попиту на відповідному ринку;—

оренди устаткування, яке раніше планувалося придбати у власність в процесі відновлення основних засобів і інших.

Прискорене скорочення розміру короткострокових фінансових зобов’язань, що забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається за рахунок наступних основних заходів:—

пролонгації короткострокових фінансових кредитів;—

реструктуризації портфеля короткострокових фінансових кредитів з перекладом окремих з них у довгострокові;—

збільшення періоду наданого постачальниками товарного (комерційного) кредиту;—

відстрочки розрахунків по окремих формах внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства й інших.

Вважається, що ціль даного етапу фінансової стабілізації досягнута, якщо усунена поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходження коштів перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов’язань у короткостроковому періоді. Це означає, що загроза банкрутства підприємства в поточному відрізку часу ліквідована, хоча і носить, як правило, відкладений характер.

Тактичний механізм фінансової стабілізації — це система заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді [3, ст. ]. Принципова модель фінансової рівноваги підприємства за І.А. Бланком має наступний вигляд:

ЧПО АВ ?АК ?ВФРП ІСК ДФ ПУП СП?РФ, (3.2)

де ЧПО — чистий операційний прибуток підприємства;

АВ — сума амортизаційних відрахувань;

?ДАК— сума приросту акціонерного (пайового) капіталу при додатковій емісії акцій (збільшенні розмірів пайових внесків у статутний фонд);

?ВФРП —  приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел;

ІСК — приріст обсягу інвестицій, що фінансуються за рахунок власних джерел;

ДФ — сума дивідендного фонду (фонду виплат відсотків власникам підприємства на вкладений капітал);

ПУП — обсяг програми участі найманих робітників у прибутку (виплат за рахунок прибутку);

СП — обсяг соціальних, екологічних та інших зовнішніх програм підприємства, що фінансуються за рахунок прибутку;

?РФ — приріст суми резервного (страхового) фонду підприємства.

Дана модель базується на використанні звіту про рух грошових коштів та можливості його прогнозування в майбутніх періодах. Враховуючи П(С)БО її необхідно, в деякій мірі, модифікувати для зручності проведення аналізу та планування. Як видно з приведеної формули, праву її частину складають усі джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства, а ліву — відповідно всі напрямки використання цих ресурсів. Тому в спрощеному вигляді модель фінансової рівноваги підприємства, до досягнення якої підприємство прагне в кризовій ситуації, може бути представлена в наступному вигляді:

ОГВФР = ОСВФР, (3.3)

де ОГВФР — можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства;

ОСВФР — необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів підприємства.

З урахуванням можливих обсягів генерування і споживання власних фінансових ресурсів варіанти моделей фінансової рівноваги (Приведені на рисунку принципові моделі фінансової рівноваги були вперше запропоновані для практичного використання французькими дослідниками Ж. Франшоном та І. Романе. можуть бути виражені графічно (рис. .2) [3, ст. ].

З приведеної схеми видно, що лінія фінансової рівноваги підприємства проходить через поля А1, А5 і А9. Ці поля називаються “полями фінансової рівноваги” (у них економічний розвиток підприємства забезпечується на принципах самофінансування).

В умовах кризового розвитку відновлення фінансової стійкості можливо лише за умови перебування підприємства в полях А2, АЗ і А6. В усіх цих полях обсяг генерування власних фінансових ресурсів перевищує обсяг додаткового їхнього споживання, що дозволяє підприємству знизити питому вагу використовуваного позикового капіталу.

Рис. .2. Моделі фінансової рівноваги підприємства в довгостроковому періоді

Тривале перебування підприємства в полях А4; А7 і А8, сприятиме подальшому поглибленню кризового стану підприємства.

Для ВАТ “Івано-Франківська меблева фабрика” результати проведення аналізу ретроспективних даних щодо генерування та споживання власних фінансових ресурсів у 2004 р. показують: обсяг генерування власних фінансових ресурсів визначався величиною чистого прибутку та амортизаційними відрахуваннями, що склало 1545,9 тис. грн. При цьому, обсяг споживання власних фінансових ресурсів, який визначається величиною приросту необоротних активів та приростом робочого капіталу, склав 591,2 тис. грн. Отже, політика антикризового фінансового управління ВАТ спрямована на підвищення фінансової стійкості та досягнення стану рівноваги.

Вважається, що ціль даного етапу фінансової стабілізації підприємства досягнуто, якщо підприємство вийшло на межу фінансової рівноваги, що ідентифікується цільовими показниками фінансової структури капіталу і забезпечує достатню його фінансову стійкість. У випадку даного підприємства ціль тактичного механізму фінансової стабілізації недосягнуто, і тому необхідно вжити всіх заходів щодо просування в цьому напрямку.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації — система заходів, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді. Цей механізм базується на використанні моделі стійкого економічного росту підприємства, який повинен забезпечуватись основними параметрами його фінансової стратегії.

Модель стійкого економічного росту має різні математичні варіанти в залежності від використовуваних базових показників фінансової стратегії підприємства. Однак, з огляду на те, що всі ці базові показники кількісно і функціонально взаємозалежні, результати розрахунку результуючого показника — можливих для даного підприємства темпів приросту обсягу реалізації продукції (тобто обсягу операційної його діяльності) — залишаються незмінними [3, ст. ]. Дана модель представлена на рис. .3.

Наведена модель констатує, що можливі темпи приросту обсягу реалізації продукції (які при цьому не порушують фінансову рівновагу підприємства) визначаються, як добуток наступних чотирьох коефіцієнтів, що були досягнуті при рівноважному його стані на попередньому етапі антикризового управління: 1 —  коефіцієнта рентабельності реалізації продукції; 2 —  коефіцієнта капіталізації чистого прибутку; 3 —  коефіцієнта