Порівняння визначених О.О. Терещенком і А.М. Поддєрьогіним, а також І.А. Бланком основних причини кризового стану підприємства дає підставу зробити висновок про подібність класифікацій щодо основних чинників фінансової кризи та відмінність у підходах стосовно їх систематизації.

Класифікація та систематизація причин кризового стану підприємства дає можливість вділити основні фінансові причини банкрутства підприємства.

В результаті “сепарації” основних причин кризового стану підприємства — з позиції фінансового менеджменту — вони можуть бути зведені до двох основних:

1. Незадовільне фінансове управління підприємством, якщо воно не використовує ефективні методи фінансового менеджменту та бере надлишкові необґрунтовані зобов’язання. В цьому випадку мова може йти про “хворобу фінансового управління”.

2. Відставання від потреб ринку (невідповідність умовам наявної конкуренції, яка сформувалася на ринку). В даному випадку мова може йти про “хворобу бізнесу” (кризу бізнесу).

Прояв симптомів “хвороби фінансового управління” доцільно вивчати (виявляти) через їх вплив на систему “підприємство”, точніше, на стійкість даної системи.

Графічно, такий вплив на стійкість системи “підприємство” чинників, які можна вважати основними фінансовими причинами банкрутства підприємства, представлено на рис. .2.

Рис. .2. Вплив основних чинників на фінансову стійкість системи “підприємство”

Поясненням функціонування даної моделі може служити характеристика кожної з її складових, їх якісна оцінка.

Рівень ліквідності активів — це частка високоліквідних активів в загальному майні підприємства. Його визначають такі чинники:—

незадовільна робота з дебіторами;—

низька купівельна спроможність споживачів;—

високі темпи інфляції;—

специфіка галузі.

Рівень генерації грошових потоків активами — це підсистема даної системи, що визначається:—

рівнем дохідності активів, який в свою чергу визначається наступними факторами:—

цінова політика;—

інвестиційна політика;—

управлінням витратами на підприємстві;—

амортизаційною політикою підприємства.

Структура капіталу — співвідношення між власним та позиковим капіталом, який використовується підприємством. Очевидно, що зростання частки власного капіталу підвищує стійкість даної системи, а її зменшення — знижує.

Рівні фінансової стійкості — констатують поточний фінансовий стан даного підприємства. На думку авторів А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, В.В. Ковальова характеристикою фінансової ситуації, її класифікацією виступають чотири рівні фінансової стійкості [5, ст. ]:—

абсолютна стійкість фінансового стану підприємства;—

нормальна стійкість фінансового стану;—

нестійкий (передкризовий) фінансовий стан;—

кризовий фінансовий стан.

Запропонований підхід до аналізу причин фінансового кризового стану підприємства, систематизація їх з позиції фінансового менеджменту дозволяє визначити “вузькі” місця системи “підприємство” з метою раннього попередження можливості кризової ситуації, знайти “вузлові точки” при розбалансуванні системи та розрахувати ступінь її розбалансованості, а також розробити комплекс заходів щодо подальшої участі, перспектив конкретного підприємства.

1.2. Принципи та політика антикризового фінансового управління підприємством, механізм її реалізації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення має організація ефективного менеджменту санації. Суть його можна розглядати з двох позицій:

інституціональної;

функціональної;

З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства підприємства доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси виплаває необхідність зміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо до санації третім особам. Наприклад, у Великобританії щорічно з 60 тисяч порушених справ про банкрутство близько 90% закінчується зміною керівництва.

Розв’язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

З функціональної позиції менеджмент санації – це система антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

постановка цілей:;

формування та аналіз проблеми (головна проблема фінансова криза);

пошук альтернатив, прогнозування та оцінка наслідків їхньої реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів);

прийняття рішення;

реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);

контроль;

аналіз відхилень.

Поняття антикризове фінансове управління не обов’язково передбачає визнання підприємства неплатоспроможним і застосування до нього конкретних заходів: визнання підприємства банкрутом, запровадження на ньому арбітражного управління, проведення санації тощо. Для його актуальності та активізації достатньо лише, щоб на даному підприємстві було фактично виявлено окремі кризові явища: поява простроченої кредиторської заборгованості, різке зменшення ліквідності підприємства, раптове зменшення власного капіталу, поява ознак неплатоспроможності [4, ст. ].

Отже, антикризове управління — це складова фінансового менеджменту, що включає в себе сукупність форм, засобів та інструментів фінансового управління направлених на своєчасне та повне виявлення ознак, що можуть призвести (або призвели) до кризового стану підприємства та створення відповідних передумов для їх подолання з метою забезпечення подальшого функціонування та життєздатності окремого суб’єкта господарювання, запобігання його банкрутства [5]. В ситуації, коли не вдалось, з тих чи інших причин, запобігти стану неплатоспроможності підприємства, метою антикризового управління є швидке відновлення його платоспроможності і досягнення певного рівня економічної безпеки для уникнення банкрутства підприємства.

В загальному, як вважає І.А. Бланк, система антикризового управління підприємства базується на наступних принципах [3, ст. ]:

1.  Постійна готовність до можливості порушення фінансової рівноваги підприємства. Теорія антикризового фінансового управління виходить з того, що існуюча в даний час на підприємстві фінансова рівновага, яка є наслідком ефективного фінансового менеджменту, не може вважатись постійною. Будь-яка зміна, що пов’язана з зовнішніми або внутрішніми чинниками (викликана ними), неодмінно вплине на стан суб’єкта економічної діяльності. Саме тому існує необхідність постійної готовності фінансових менеджерів до можливості порушення фінансової рівноваги підприємства на будь-якій стадії його економічного розвитку.

2.  Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Враховуючи той факт, що загроза банкрутства підприємства представляє собою самий високий рівень катастрофічного