Водночас, кожний господарський суб’єкт визначає власні правила економічної політики в сфері формування витрат через систему внутрішніх документів.

Закон України “Про підприємства в Україні” надає право підприємству за його внутрішніми документами самостійно визначити витрати, а також:

* порядок використання чистого прибутку.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися власникам, а також членам трудового колективу підприємства. Порядок розподілу і використання частини прибутку найманим працівникам здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.*

форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

Доходи найманого працівника підприємства визначаються трудовим договором(контрактом), а для працівників-власників - угодою між ними. *

планові показники своєї діяльності, перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів.

Основу планів становлять договори, укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. *

матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України. *

перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну таємницю.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням , фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею,

розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

До відомостей, які не становлять комерційної таємниці, відносяться:*

установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;*

інформація за всіма встановленими формами державної звітності;*

дані, необхідні для перевірки, обчислення та сплати податків та інших обов’язкових платежів;*

відомості про чисельність та склад працівників, їх заробітну плату в

цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;*

документи про сплату податків і обов’язкових платежів;*

інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;*

документи про платоспроможність;*

відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягаю оголошенню.

Важливе місце у сфері формування витрат підприємства належить бухгалтерського обліку. Суттєвість Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” полягає в тому, що він надає право підприємству самостійно:*

визначати облікову політику підприємства-сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для узагальнення інформації про витрати підприємства та собівартості продукції (робіт, послуг). Найбільш суттєві аспекти економічної політики підприємства у сфері формування витрат-це амортизація, оцінка виробничих запасів, визначення об’єктів і статей калькуляції та центрів відповідальності, методика розподілу загально виробничих витрат тощо;*

обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів

обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;*

розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права працівників на підписання бухгалтерських документів;*

затверджувати правила документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; *

виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені структурні підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік витрат.

Суб’єкт господарювання повинен використовувати ресурси якомога ефективніше, щоб задовольнити найбільше потреб учасників господарської діяльності.

Основні принципи формування витрат є відповідальність їх доходам. Для визначення фінансового результату порівнюють доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в момент їх виникнення, залежно від дати надходження активів.

Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів при здійсненні певної його діяльності. Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на операційні, фінансові, інвестиційні та надзвичайні витрати, а також податок на прибуток та дивіденди.

В процесі господарської діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів. Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зменшення вартості активів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат підприємства є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих

доходів і суму одержаного чистого прибутку.

Готова продукція (роботи, послуги) виробничих структурних підрозділів після її реалізації є джерелом покриття та відшкодування використаних ресурсів.

В структурних підрозділах підприємства які виконують загальногосподарські управлінські функції, формуються адміністративні витрати. В цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються валовим продуктом, тобто різницею між одержаним чистим доходом і виробничою собівартістю. В збутових структурних підрозділах підприємства, які виконують функцію просування об’єктів підприємницької діяльності до покупців, формуються витрати на збут продукції. В цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються валовим прибутком.

Окремі структурні підрозділи підприємства, або його працівники можуть створювати витрати у сфері інвестиційної та фінансової діяльності. Витрати цих підрозділів покриваються відповідними доходами, а при їх відсутності фінансовими результатами від