на практиці є слідуючі:
Підвищення технічного рівня виробництва – дозволить впровадити у виробництво нову техніку та удосконалити технологію виготовлення продукції. За рахунок чого знизиться вартість матеріальних ресурсів, трудомісткість виготовлення, а значить і вцілому знизиться собівартість продукції.
Модернізація діючого устаткування і поліпшення його експлуатації – дозволить без значних витрат капіталовкладень підвищити продуктивність праці діючого устаткування, коефіцієнт фондовіддачі, знизити трудомісткість, а значить виготовити більше продукції. Збільшення випуску продукції призведе до зниження собівартості одиниці продукції.
Режим економії – дозволить: раціонально використовувати сировину, матеріали, комплектуючі, запроваджувати економічні методи розкрою, шукати можливості використання відходів виробництва, раціонально використовувати устаткування, раціонально використовувати енергоносії, вроваджувати лічильники, знизити втрати від браку. Зменшаться витрати на сировину, матеріали, комплектуючі, накладні витрати.
Раціональне використання трудових ресурсів – дозволить за рахунок механізації, автоматизації виробничих процесів, організації потокового виробництва знизити трудомісткість виготовлення конкретної продукції, а значить і заробітну плату працюючих. Знизиться основна заробітна плата виробничих робітників та відрахування на соціальне страхування.
Зниження накладних витрат – дозволить за рахунок удосконалення структури управління та ліквідації невиробничих витрат знизити собівартість продукції. Знизяться загальновиробничі та загальногосподарські витрати і вцілому собівартість продукції.
Резервами зниження собівартості продукції виступають проаналізовані перевитрати економічних елементів та калькуляційних статей.
Проте в нашому випадку простежується інша ситуація. При аналізі витрат на виробництво за елементами витрат перевитрати спостерігаються лише в елементі “Витрати на оплату праці ”, та “Відрахування на соціальні потреби”. Проте насправді таке зростання зумовлене в першу чергу ростом заробітної плати в зв’язку з підняттям мінімальної заробітної плати та індексації на заробітну плату в зв’язку з інфляцією. Також 8,6 % від величини елементу “Витрати на оплату праці” складають виплати за невідпрацьований час, що можна вважати резервом для зниження елементу “Витрати на оплату праці”, а отже і собівартості продукції.
Згідно зробленого аналізу в табл. 2.3, збільшення елементу витрат “Витрати на оплату праці” склало 256 тис. грн. Знайдемо суму резерву зниження собівартості за елементом “Витрати на оплату праці”:
ДСпр =256 тис.грн.*8,6% /100% =22,02 тис.грн. (0,58%) (3.1)
Оскільки величина елементу “Відрахування на соціальні потреби” прямопропорційно залежить від величини елементу “Витрати на оплату праці”, то % резерву їх зменшення теж складе 8,6%.
Згідно таблиці 2.3 збільшення елементу “Відрахування на соціальні потреби” склало 92 тис. грн. Знайдемо суму резерву зниження собівартості за цим елементом:
Д Спр = 92 тис.грн. *8,6% /100% =7,91 тис. грн. (0,21%) (3.2)
Згідно аналізу за калькуляційними статтями, який був проведений в табл. 2.4, виявлено ще один резерв зниження собівартості продукції за статтею “Витрати на збут ”, сума перевитрат склала 52 тис. грн.
Основними шляхами зниження рівня собівартості продукції підприємства є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі.
Велику частку, майже половину всієї собівартості продукції складають умовно-постійні витрати (47,8%), а саме:
1) Витрати на утримання устаткування – 2,6 %;
2) Загальновиробничі витрати – 5,3 %;
3) Адміністративні витрати – 32,1 %;
4) Витрати на збут – 7,8 %.
Така велика частка умовно-постійних витрат у повній собівартості продукції свідчить про те, що обсяги виробництва значно скоротилися порівняно з минулими періодами, а частка умовно-постійних витрат практично не змінилася, оскільки вона не залежить від обсягу виготовленої продукції.
Також велику частку в собівартості продукції займають прямі матеріальні витрати – це ті витрати, які безпосередньо відносяться на собівартість конкретних виробів, їхня питома вага в собівартості продукції складає 44,7 %. Така велика частка прямих матеріальних витрат в собівартості продукції зумовлена використанням при виробництві спеціалізованого обладнання, яке збільшує норми витрат матеріалів. Збільшення норм витрат матеріалів було зумовлене тим, що частка основної продукції в загальній сумі товарної продукції в минулому періоді склала 22 %, решта складає допоміжна продукція. Освоєння виробництва допоміжної продукції вимагає використання універсального обладнання, котре легко переналагоджується для виконання різних видів операцій і дозволить значно скоротити норми витрачання матеріально-сировинних ресурсів.
3.2 Розробка заходів по реалізації резервів зниження собівартості продукції
Щоб реалізувати знайдені резерви зниження собівартості продукції необхідно розробити конкретні заходи.
Для реалізації резервів зниження собівартості продукції за статтями “Витрати на оплату праці”, та “Відрахування на соціальні потреби” потрібно в плановому 2005 році зменшити простої у виробництві. Цього можна досягти за рахунок планового збільшення обсягу виробництва на 10 %.
Плановий обсяг виробництва у 2005 році розрахуємо за формулою:
Qпл = Qбаз * іQ, (3.3)
Де Qпл ;Qбаз – плановий та базовий обсяги товарної продукції відповідно у вартісному вираженні, тис. грн.
іQ – індекс зміни обсягу виробництва.
Qпл = 1761,8 * 1,1 = 1937,98 тис. грн.
За рахунок більшої завантаженості працівників можливе зменшення собівартості продукції на 0,79 % (0,58 % + 0,21 %), що було розраховано у попередньому підрозділі.
Також за рахунок збільшення обсягу виробництва планується збільшення продуктивності праці на 2 % та середньої заробітної плати на 1 %. Частка основної заробітної плати в собівартості продукції становить 5,4 %.
Визначення впливу зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати проводимо за формулою:
ДСпр = (1 – Ізп / Іпр) * а зп, %, (3.4)
Де Ізп, Іпр – індекси зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці, відповідно, а зп – частка заробітної плати в собівартості продукції, %
Д Спр = (1 – (1,01 – 1,02)) * 5,4 = 0,054 %
Даний розрахунок свідчить про те, що при збільшенні продуктивності праці одного працюючого на 2 % і збільшенні середньої заробіної плати на 1 % собівартість товарної продукції зменшиться на 0,054 %.
Тепер розрахуємо загальне зниження собівартості товарної продукції