зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 гривню продукції, і навпаки;*

зміна цін на використані ресурси: характер впливу цього фактору аналогічний впливу попереднього фактору;*

зміна цін на продукцію: цей факт здійснює зворотній вплив на рівень витрат на 1 гривню продукції, тобто зниження цін спричиняє збільшення витрат на 1 гривню продукції, і навпаки.

Вплив наведених факторів на зміну витрат на 1 гривню товарної продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок. Для цього необхідно:

1) розрахувати витрати на 1 гривню товарної продукції при всіх базисних показниках;

2) визначити витрати на 1 гривню продукції, перераховані на фактичний обсяг виробництва та асортимент;

3) розрахувати витрати на 1 гривню продукції, перераховані на фактичну собівартість, тобто фактичний обсяг виробництва за базовими цінами;

4)визначити фактичні витрати на 1 гривню продукції.

Найбільший вплив на витрати на 1 гривню товарної продукції спричинила ресурсомісткість продукції. Тобто резервом зниження результативного фактору є її зниження.

Для об’єктивної оцінки результатів роботи підприємства важливо виділити фактори, які залежать і не залежать від результатів роботи колективу. Вирішення цього завдання досягається шляхом вимірювання факторів другого порядку. Зокрема, до факторів, які не залежать від результатів роботи колективу відносяться фактори зміни цін і тарифів на сировину, матеріали, перевезення готової продукції, послуг тощо.

На наступному етапі аналізу визначається вплив факторів, що досліджуються, на зміну витрат на весь обсяг виробництва та на зміну суми прибутку від реалізації:

для того, щоб визначити фактичну економію (перевитрати) на весь обсяг виробництва, необхідно економію (перевитрати) на 1 гривню продукції помножити на фактичний обсяг виробництва продукції;

2) для того, щоб визначити вплив факторів на зміну суми прибутку від реалізації, необхідно абсолютні прирости (зниження) витрат на 1 гривню продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації, виражений у базисних цінах.

Аналіз структури витрат на виробництво.

Важливим етапом аналізу витрат на виробництво є оцінка їх структури, що проводиться за такими напрямками:*

аналіз витрат на виробництво за елементами витрат;*

аналіз витрат, згрупованих за їх функціональною роллю у виробничому процесі, тобто за статтями калькуляції;*

аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;*

аналіз непрямих витрат.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вплив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, нормативних показників собівартості, приймати відповідні управлінські рішення тощо.

Аналіз витрат за елементами

При плануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначення). Групування витрат за елементами не

обхідне для вивчення матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, фондомісткості та встановлення впливу технічного прогресу на структуру витрат.

Аналіз структури витрат за елементами передбачає визначення питомої ваги окремих елементів витрат у загальній сумі витрат і оцінку їх зміни за звітний період. Для наочності використовується аналітична таблиця, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх абсолютна величина і питома вага. Ці дані наводяться окремо: базові (минулого, звітного періоду, прогнозні), фактичні та зміна цих показників за період, що аналізується.

Таким чином, вивчення структури витрат за наведеними елементами (а при необхідності і за найважливішими їх складовими частинами), а також змін, які відбулися за звітний період, дає можливість оцінити раціональність такої структури та зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в напрямі зниження матеріало- або трудомісткості.

Аналіз витрат за статтями калькуляції.

Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв’язок з технологічним процесом. Дане групування використовується для обчислення витрат за видами

виготовленої продукції та місцем їх виникнення (за цехами, ділянками тощо) і залежить від багатьох факторів: методу планування, технологічного процесу, продукції, що виготовляється.

Аналіз собівартості продукції за статтями є важливою складовою оцінки результатів господарювання підприємства. Його результати дають можливість встановити, за якими статтями є економія, а за якими – перевитрати, тим самим визначаючи конкретні напрямки оптимізації рівня собівартості продукції, подальшого вивчення можливих резервів її зниження.

Аналіз витрат за калькуляційними статтями передбачає вивчення абсолютного і відносного відхилення за статтями витрат, порівнюючи фактичні дані з даними за минулі періоди, прогнозними (плановими); обчислення частки кожної статті в загальній сумі витрат, структурних зрушень, що відбулися; надання оцінки змін кожної статті.

У процесі аналізу у першу чергу приділяється увага статтям, за якими були допущенні значні перевитрати, непродуктивні витрати та втрати, а також тим, які займають значну питому вагу в собівартості продукції.

Аналітичну цінність для подальшого пошуку резервів економії витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будуть мати і такі розрахункові аналітичні показники як питома вага витрат за калькуляційними статтями на одну гривню окремо випущеної і реалізованої товарної продукції. Вони розраховуються шляхом діленням суми витрат за кожною статтею на суму товарної продукції відповідно випущеної і реалізованої.

Аналіз взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток”

Важливу роль у прийнятті управлінських рішень відіграє “аналіз-обсяг-прибуток”. Він передбачає системне дослідження взаємозв’зку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з’являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку;

величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін