6. Метод відносних величин .

За допомогою відносних величин (узагальнюючих показників , які відображають кількісне співвідношення між двома ознаками , явищами і які вимірюються в коефіцієнтах , математичних відсотках , проміж складних натуральних одиницях) можна глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базових показників .

Базисні відносні величини динаміки або ланцюгові відносні величини динаміки особливо необхідні для оцінки змін динаміки показників господарсько – фінансової діяльності підприємства за ряд звітних періодів .

Для забезпечення повноти і правильності висновків за результати аналізу відносні величини обчислюють і застосовують у комплексі .

Розрізняють кілька видів відносних величин :

1. Відносна величина планового завдання :

плановий показник поточ. року

плановий показник минул. року * 100 % .

2. Відносна величина виконання плану :

фактичний показник даного періоду

плановий показник даного періоду * 100 % .

3. Відносна величина структури :

частина

ціле * 100 % .

4. Відносна величина координації :

одна частина

друга частина * 100 % .

5. відносна величина інтенсивності :

перший показник

другий показник взаємоповґязаний з першим * 100 % .

6. відносна величина ефективності :

ефект (результати )

ресурси (витрати) * 100 %

7. Метод групування .

Суть цього методу – поділ загального числа досліджуваної сукупності об’єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками з метою вивчення її структури або взаємозв’язку між компонентами . Такий поділ дає можливість зрозуміти зміст середніх величин , показати роль окремих одиниць у цих середніх , виявити взаємозв’язок і взаємозалежність між досліджуваними показниками , вплив найсуттєвіших факторів , певні закономірності , властиві показники .

Типологічні групування призначені для розподілу всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні групи або класи . прикладом такого групування на промислових підприємствах є розподіл усього промислово – виробничого персоналу на категорії . Це дає можливість вивчити співвідношення окремих груп персоналу : між основними і допоміжними робітниками ; інженерно – технічними робітниками і іншими працівниками .

Для досягнення бажаного результату при складанні типологічних групувань необхідно забезпечити економічно обґрунтоване виділення груп , за якими класифікують досліджувані економічні явища .

Структурні групування використовують для подальшого вивчення внутрішньої будови досліджуваної сукупності , її складу та структури , наприклад – розподілу всіх основних робітників підприємства на групи залежно від освіти , стажу роботи , віку та інших ознак .

За допомогою факторних показників можна встановити причинно – наслідкові зв’язки між досліджуваними ознаками явищ та фактори , які впливають на їх зміну . Прикладом такого групування є вивчення залежності виконання норм виробітку від стажу робітників .

8. Індексний метод .

Він базується на відносних показниках . Розрізняють : індивідуальні , зведені та агрегатні індекси .

Індивідуальні індекси характеризують співвідношення величини фактичних та планових індивідуальних показників .

Зведені індекси показують співвідношення зведеного фактичного показника до планової чи базової величини .

Агрегатні індекси характеризують співвідношення суми величини фактичних показників до суми величини базових показників (у чисельнику та знаменнику використовуються суми добутків індексованих величин)

9. Табличний спосіб відображення даних .

Аналітична обробка даних передбачає побудову аналітичних таблиць .

Аналітична таблиця – це система думок , міркувань , які виражені мовою цифр , форма раціонального викладу аналітичних даних .

Оскільки матеріал таблиці дає можливість охопити аналітичні дані в цілому , як єдину систему . то за допомогою таблиці можна прослідкувати зв’язок між показниками , які вивчаються .

Розрізняють такі види таблиць :

прості (подається лише перелік інформації про явище , яке вивчається).

групові (дані за окремими одиницями досліджуваної сукупності об’єднуються в групи за однією суттєвою ознакою).

комбіновані (матеріал розбивається на групи та підгрупи за двома та більше ознаками) .

Оскільки показники в таблиці розміщуються в більш логічній і послідовній формі та займають менше місця порівняно з текстовим викладом , пізнавальний ефект досягається значно швидше .

10. Графічний спосіб відображення даних .

Цей спосіб відображення аналітичних даних полягає в наочному представленні показників , чисел за допомогою геометричних знаків . малюнків та інших графічних засобів . Графіки мають велике аналітичне значення , оскільки вони дають можливість вивчити структуру , динаміку явищ,

взаємозв’язки між показниками проаналізувати дані й узагальнити їх . Завдяки графікам аналітичний матеріал стає більш зрозумілим і легким для сприйняття .

Найпоширенішим видом графіків є діаграми , які поділяються на :

лінійні (зображає величину показників у формі лінії , яка з’єднує

розміщені у координатному полі точки) ;

стовпчикові (зображає величину показників у вигляді стовпців однакової ширини);

рядкові (зображає величину показників у вигляді горизонтальних рядків однакової ширини , але різної довжини) ;

секторні (використовують для зображення структури явищ) ;

фігурні(зображає величину показників за допомогою фігур , малюнків , символів) .

За змістом розрізняють :

діаграми порівняння – показують співвідношення різних об’єктів за будь – яким показником ;

структурні (секторні) діаграми – дозволяють відобразити склад показників , питому вагу окремих частин у загальному розмірі показник ;

діаграма динаміки – призначена для відображення змін явищ за відповідний відрізок часу ;

графіки контролю – використовуються для вивчення даних про хід виконання плану ;

графіки зв’язку – широко використовуються для вивчення зв’язку між показниками , відображають напрямок і форму цього зв’язку ;

Побудова графіків потребує дотримання таких вимог :

виразність і контрастність малюнка ;

масштаб , яки би забезпечував наочність ;

простота ;

естетична характеристика – графік має бути чистим .

Особливого значення слід надати графікам під час проведення поточного