У грошовому виразі оборотні засоби є коштами в касі, на розрахунковому рахунку та розрахунках підприємства і покупцями, постачальниками, працівниками, за претензіями, кредитами банків тощо. Запаси забезпечують безперервність виробничого процесу, а кошти та розрахунки - реалізацію виробленої продукції на ринку і отримання грошових засобів, що гарантують благополуччя підприємства.

Національні стандарти бухгалтерського обліку (стандарт 2) так визначають оборотні засоби (активи):

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Джерелами формування оборотних засобів можуть бути: прибуток, кредити (банківські і комерційні, тобто відстрочка оплати), акціонерний (статутний) капітал, пайові внески, бюджетні засоби, перерозподілені ресурси, кредиторська заборгованість і т.д.

Склад і структура оборотних засобів у галузях промисловості визначаються специфікою виробничого процесу, однак в цілому по національній економіці, згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку, прийнята наступна класифікація оборотних засобів, рис. 6.1.

Оборотні засоби поділяються на дві основні групи: 1) запаси; 2) кошти та розрахунки.

У своєму русі оборотні засоби послідовно проходять три стадії: грошову, виробничу і товарну. Грошова стадія кругообігу оборотних засобів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де проходить перетворення грошових засобів у форму виробничих запасів.

Рис. 6.1 Кваліфікація оборотних засобів

Виробнича стадія є безпосереднім процесом виробництва і перетворює виробничі запаси в напівфабрикати, а після закінчення виробничого процесу - в готову продукцію (товарна форма).

На товарній стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) в тому ж розмірі, що і на виробничій стадії. Готова продукція реалізується, в результаті чого оборотні засоби переходять із сфери виробництва в сферу обігу і знову набувають грошової форми. Ці засоби спрямовуються на придбання нових предметів праці, і вони вступають в новий оборот.

Кругообіг оборотних засобів проходить за схемою

Г-Т...В... Т1 – Г1

де Г- грошові засоби, що авансуються господарським суб'єктом; Т- засоби виробництва; В - виробництво; Т1 – готова продукція; Г1 - грошові засоби, отримані від продажу продукції, що містять отриманий прибуток.

Крапки (...) означають, що обіг засобів перервано, але їх рух продовжується у сфері виробництва. Оборотні засоби одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу.

6.5. Ефективність використання оборотних засобів

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних засобів підприємства має важливе економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої ваги їх окремих видів, дає змогу з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Ефективність оборотних засобів оцінюється системою показників: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту, абсолютне і відносне вивільнення оборотних засобів за рахунок прискорення обігу.

Коефіцієнт оборотності показує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період:

де Осер - середньорічна (середньоквартальна, середньомісячна) вартість оборотних засобів; Qс - обсяг випуску продукції, робіт у вартісному виразі.

Даний показник характеризує кількість реалізованої продукції (виконаних робіт) на 1 грн. оборотних засобів. Чим обертів здійснюють оборотні засоби за певний період тим більше продукції, робіт буде виконано при незмінній сумі оборотних засобів. У цьому полягає основний економічний зміст прискорення обігу оборотних засобів.

Середньорічна вартість оборотних засобів (її ще називають середньорічний залишок оборотних засобів) на практиці визначається за формулою середньої хронологічної:

де Оп і Ок - залишки оборотних засобів на початок і кінець року;, - сума оборотних засобів на початок усіх місяців року, крім січня.

Місячний середній залишок оборотних засобів визначається як півсума залишків цих коштів на початок і кінець місяця.

Коефіцієнт завантаження обчислюється за формулою:

Чим менший коефіцієнт завантаження, тим вища ефективність використання оборотних засобів.

Тривалість обігу характеризує час проходження оборотними засобами окремих стадій і визначається за формулою:

де Т - тривалість періоду (ЗО, 90, 360 днів).

Результатом прискорення обігу оборотних засобів є їх абсолютне і відносне вивільнення.

Абсолютне вивільнення - коли у плановому періоді обсяг оборотних засобів менший, ніж у минулому:

де Оф - фактична величина оборотних засобів за звітний період; Опл - потреба в оборотних засобах в плановому періоді. Відносне вивільнення означає, що в даному періоді виробництво виконує більший обсяг робіт з меншою сумою оборотних коштів:

де - відносне вивільнення засобів; Qф і Qпл - фактичний і плановий обсяг випуску продукції в грошовому виразі; Оф, Опл - фактична і планова величина оборотних засобів.

Для підвищення ефективності використання оборотних засобів необхідно прискорювати швидкість обертання, що забезпечує:

реалізацію того ж обсягу продукції з меншою масою

оборотних засобів;

збільшення обсягу виробництва при незмінній масі

оборотних засобів;

зниження собівартості за рахунок раціонального

використання та зменшення запасів.

Основні шляхи ефективного використання оборотних засобів:

науково обґрунтоване нормування, економія ресурсів;

удосконалення складського господарства;

удосконалення планування, системи контролю, механізація і автоматизація виробництва тощо;

оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

скорочення тривалості виробничого