Керівники - фахівці, що займають керівні посади, приймають рішення і несуть за них відповідальність в силу високого рівня наукової і освітньої підготовленості (директори, начальники; завідуючі на підприємствах, у структурних одиницях і підрозділах; головні спеціалісти: головний економіст, головний бухгалтер, головний інженер та ін.).

Спеціалісти - працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні, фінансові та інші функції (маркетологи, інженери, юристи, бухгалтери тощо).

Службовці здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (технічну роботу). Наприклад: обліковці, креслярі, архіваріуси, секретарі, касири.

Робітники безпосередньо зайняті у виробничій сфері для створення матеріальних цінностей. Розрізняють робітників основного і допоміжного виробництва. Робітники основного виробництва - ті, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, допоміжного - ті, що виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово з розвитком виробництва чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх ( зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Розрахунок чисельності базується на врахуванні можливості економії праці за факторами.

Для виявлення загальної (приблизної) чисельності (Ч) промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період використовується метод коригування базової чисельності:

де Чпл — чисельність ПВП, що необхідна для виконання планового обсягу виробництва; Ч6 - базова (очікувана) чисельність, чол.; – плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %; – сумарне змінювання чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, чол.

Планова чисельність основних робітників (Чо.р.):

за трудомісткістю виробничої програми:

де Твп – повна трудомісткість виробничої програми планового року, нормо-год.; - розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника; – очікуваний коефіцієнт виконання норм.

за нормами обслуговування:

де п - загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, одиниць; Зм - кількість змін роботи устаткування; Ксс - коефіцієнт спискового складу, який дорівнює відношенню явочної чисельності робітників до спискової їх чисельності; Но - норма обслуговування на одного робітника, одиниць; На - кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

за нормами виробітку:

де N- планова кількість виробів, натур.од ; НВ - годинна норма виробітку одного робітника, натур.од.

3. Планова чисельність допоміжних робітників (Чд.п.) – визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, то чисельність допоміжних робітників обчислюється:

де пд - кількість робочих місць допоміжних робітників.

4. Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній із вказаних груп згідно діючих нормативів чисельності.

Продуктивність праці - це виготовлення продукції одиницею виробництва за певний період або кількість витраченої праці на виготовлення одиниці продукції.

Витрачена на виготовлення одиниці продукції праця поділяється на живу і минулу. До живої праці належать діяльність людей (робітників), які безпосередньо виготовляють певний продукт. Минула праця - це робота машин, механізмів, устаткування, на виготовлення яких була витрачена праця, але в минулому.

Розрізняють продуктивність індивідуальної та загальної праці.

Всі методи визначення продуктивності праці поділяються на визначення прямих та обернених показників. До прямих показників належить виробіток продукції, безпосередньо продуктивність праці. Виробіток визначається відношенням обсягу продукції до чисельності працюючих.

До обернених показників належить трудомісткість, яка визначається відношенням чисельності працюючих до обсягу виготовленої продукції.

Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік. квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:

де В – виробіток, (Q – обсяг виготовленої продукції; Т– затрати робочого часу.

Показники рівня виробітку: вартісні, натуральні, трудові.

4. Трудомісткість та її види.

Трудомісткість - показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції:

де Тр - трудомісткість; Т - затрати робочого часу; Q – обсяг виготовленої продукції.

Трудомісткість розрізняють нормативну, планову і фактичну.

Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за кількість і якість виконаної роботи або послуги.

Загальний заробіток складається з основної і додаткової зарплати.

Основна зарплата залежить від результатів роботи самого працівника й визначається тарифною системою (ставки, розцінки, посадові оклади, надбавки тощо).

Додаткова оплата встановлюється переважно від кінцевих результатів діяльності і внеску кожного в цей результат і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.

Уся заробітна плата працівників поділяється на номінальну і реальну.

Номінальна заробітна плата - це сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду (день, місяць, рік).

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, що можна придбати за номінальну заробітну плату.

Отже, реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

При використанні колективної системи оплати праці (бригадної) спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок.

Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з таких методів:

Метод годино-коефіцієнтів - використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Метод коефіцієнту виконання норм - використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

Метод коефіцієнта трудової участі.

Сутність цього коефіцієнта полягає в тому, що кожному робітникові бригади встановлюється коефіцієнт, який характеризує ступінь його участі у виконанні загального завдання. На підприємствах КТУ застосовується для розподілу відрядного