„@„~„p„|„Ђ„sі„‰„~„p „{„p„‚„„„y„~а с„{„|„p„t„pє„„„Ћ„ѓ„‘ „z „… „ѓ„„„‚„…„{„„„…„‚і і„~„Ђ„x„u„}„~„y„‡ „r„{„|„p„t„u„~„Ћ: „… „Ѓ„‚„Ђ„}„y„ѓ„|„Ђ„r„Ђ „‚„Ђ„x„r„yну„„і „{„‚„pї„~„y - „… „x„p„s„p„|„Ћ„~і„z „ѓ„…„}і і„~„Ђ„x„u„}„~„y„‡ і„~„r„u„ѓ„„„y„€і„z „‰„p„ѓ„„„{„p „r„y„t„Ђ„q„…„r„~„y„‡ „s„p„|„…„x„u„z „x„~„y„x„y„|„p„ѓ„‘ „x 16,2% „… 1970 „‚„Ђ„€і „t„Ђ 9,1 % „… 1990 „‚„Ђ„€і, „Ѓ„‚„Ђ„}„y„ѓ„|„Ђ„r„Ђ„ѓ„„і - і„x 60,2% „t„Ђ 42,5%, „„„Ђ„tі „‘„{ „‰„p„ѓ„„„{„p „ѓ„†„u„‚„y „Ѓ„Ђ„ѓ„|„…„s „x„‚„Ђ„ѓ„|„p „x 23, 7 % „t„Ђ 48,4%; „{„‚„pї„~„p„‡, „‹„Ђ „‚„Ђ„x„r„y„r„p„ђ„„„Ћ„ѓ„‘ - „… 1980 - 1990 „‚„Ђ„{„p„‡ „‰„p„ѓ„„„{„p „r„y„t„Ђ„q„…„r„~„y„‡ „s„p„|„…„x„u„z „x„}„u„~„Љ„y„|„p„ѓ„‘ „x 22,7 % „t„Ђ 21,9 %, „Ѓ„‚„Ђ„}„y„ѓ„|„Ђ„r„Ђ„ѓ„„і - і„x 54,6% „t„Ђ 48,6 %, „„„Ђ„tі „‘„{ „‰„p„ѓ„„„{„p „ѓ„†„u„‚„y „Ѓ„Ђ„ѓ„|„…„s „x„qі„|„Ћ„Љ„y„|„p„ѓ„‘ „x 22,7 % „t„Ђ 29,5%. „`„{ „Ђ„‰„u„r„y„t„~„Ђ „r „{„‚„pї„~„p„‡, „‹„Ђ „‚„Ђ„x„r„y„r„p„ђ„„„Ћ„ѓ„‘, „ѓ„„„‚„…„{„„„…„‚„p і„~„Ђ„x„u„}„~„y„‡ і„~„r„u„ѓ„„„y„€і„z „x„}і„~„y„|„p„ѓ„‘ „~„u „~„p„ѓ„„і„|„Ћ„{„y „‚„p„t„y„{„p„|„Ћ„~„Ђ.

„O„t„~ією „x „Ѓ„‚„y„‰„y„~ „x„}„u„~„Љ„u„~„~„‘ „‰„p„ѓ„„„{„y і„~„r„u„ѓ„„„y„€і„z „… „r„y„t„Ђ„q„…„r„~ій „z „Ђ„q„‚„Ђ„q„~ій „s„p„|„…„xях є „rі„t„~„Ђ„ѓ„~„u „x„}„u„~„Љ„u„~„~„‘ „x„~„p„‰ення „ѓ„y„‚„Ђ„r„y„~„y „r „u„{„Ђ„~„Ђ„}і„€і. „S„u„~„t„u„~„€і„‘ „t„Ђ „x„~„y„w„u„~„~„‘ „r „}і„‚„… „‚„Ђ„x„r„y„„„{„… „~„p„…„{„Ђ„r„Ђ-„„„u„‡„~і„‰„~„Ђ„s„Ђ „Ѓ„‚„Ђ„s„‚„u„ѓ„… „}„p„„„u„‚і„p„|„Ђ- і „u„~„u„‚„s„Ђє„}„~і„ѓ„„і „s„Ђ„„„Ђ„r„Ђї „Ѓ„‚„Ђ„t„…„{„€ії „Ѓ„‚„Ђ„„„y„ѓ„„„Ђї„„„Ћ „p„q„ѓ„Ђ„|„ђ„„„~„Ђ„}„… „x„qі„|„Ћ„Љ„u„~„~„ђ „r„y„‚„Ђ„q„~„y„€„„„r„p і „ѓ„Ѓ„Ђ„w„y„r„p„~„~„‘ „ѓ„y„‚„Ђ„r„y„~„y і „Ѓ„p„|„y„r„p. „W„u „Ѓ„‚„y„x„r„Ђ„t„y„„„Ћ „t„Ђ „ѓ„{„Ђ„‚„Ђ„‰„u„~„~„‘ "„‰„p„ѓ„„„{„y „Ѓ„‚„Ђ„t„…„{„€ії „~„p„z„r„p„w„|„y„rі„Љ„y„‡ „s„p„|„…„x„u„z і „t„Ђ „x„}„u„~„Љ„u„~„~„‘ „r„y„„„‚„p„„„y „ѓ„y„‚„Ђ„r„y„~„y „z „u„~„u„‚„sії „~„p „Ђ„t„y„~„y„€„ђ „~„p„€і„Ђ„~„p„|„Ћ„~„Ђ„s„Ђ „t„Ђ„‡„Ђ„t„… і „Ѓ„‚„Ђ„}„y„ѓ„|„Ђ„r„Ђ„s„Ђ „r„y„‚„Ђ„q„~„y„€„„„r„p.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитки передової технології і росту кваліфікації робочої сили. Задача національних урядів складається в тому, щоб використовувати ці можливості ТНК.

2.4. Фінансові і валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК

Найбільший вплив ТНК має на світовий кредитний ринок і ринок акцій. Вони не тільки активно використовують євродолари як позичальники, але і нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у євродоларах. Що стосується світового ринку акцій, то, по суті, більшість головних на фондових біржах компаній, - це ТНК. Продаючи на іноземних фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати значну частину своїх капіталовкладень.

Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних учасників світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки і проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів, насамперед ТНК.

З розвитком світового господарства на світовому валютному ринку з'явилися нові «чинні особи». Валютний ринок розширився за рахунок міжнародної торгівлі, більш активної участі банків у міжбанківському ринку. Для діяльності ТНК і інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному режимі. Виник євроринок валют - сукупність операцій із валютами, що виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження. ТНК і інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно конвертованій валюті, можуть обміняти їх у будь-який час на будь-яку іншу валюту. Вкласти гроші в банк будь-якої країни. Маса цих грошей величезна, ТНК намагаються вкладати їх у найбільше стабільні валюти і при найменших змінах курсів ці гроші перетворюються в «гарячі». ТНК мають накопичення в різних валютах, це веде їхній ризик до мінімуму.

Євродолар, швейцарський франк і німецька марка - це європейські валюти, але на рахунках банків, що знаходяться не США, Швейцарії, Німеччини, не на батьківщині цих валют. Ці гроші швидко переміщаються з однієї країни в іншу ще й у залежності від розміру процентної ставки і співвідношення курсів. Джерела цих грошей - платежі по експортних і імпортних постачаннях міжнародних підприємств - частіше усього філій і субпідрядників ТНК.

У 80-і роки для послаблення валютних ризиків були створені декілька механізмів. Наприклад, «своп» - обмін деякої суми грошового капіталу разом із відсотками в одній валюті на відповідну суму з відсотками в іншій валюті. Своп містить у собі чотири моменти:

взаємний обмін фінансовими засобами за узгодженим валютним курсом;

обмін процентними виплатами, накопиченими за півроку або рік на основі узгодженої суми капіталу і процентної ставки;

обернений обмін початкових сум після закінчення визначеного терміну по початкового валютного курсу;

відсутність зв'язку з визначеною статтею активу або пасиву (загальний обсяг зобов'язань підприємств не змінюється).

Не слід також забувати, що хоча курси валют регулюються на урядовому і міжурядовому рівнях, найбільшою мірою від валютних ризиків захищені підприємства ТНК.

Одне з головних напрямків діяльності ТНК - вивіз капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значимими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг зріс за період 1982 - 1994 рр. у чотири рази; за цей же період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП. У 1996 р. обсяг прямих іноземних інвестицій у світі оцінювався в 3,2 трлн. доларів. Протягом 1986-1995 рр. за темпами росту він обганяв валові вкладення в основний капітал більш, чим удвічі, що свідчить про інтернаціоналізацію національних систем, що збільшується, виробництва.

У 1996 році глобальний обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій досяг рівня 350 млрд. доларів і збільшився в порівнянні з 1995 роком на 10%. У 1996 році надходження прямих іноземних інвестицій досяг рекордних розмірів у 54 країнах, а їхній вивіз - у 20 країнах. У 1995-1996 рр. частка країн, що розвиваються, у глобальному обсязі інвестицій, що надходять, рівнялася 34%.

Транснаціональні корпорації мобілізують капітал, використовуючи різноманітні джерела усередині країни і за межею: комерційні банки, місцеві і міжнародні ринки акцій, державні організації і свої власні корпоративні системи у формі внутрішнього прибутку на цілі реінвестування. З