Реферат на тему:

“Функції і завдання з безпеки і півробітництва в Європі”.

План

Формування ОБСЄ.

Основні завдання.

Учасники ОЮСЄ.

План роботи ОБСЄ.

НАТО

Рада Європи.

Співдружність незалежних держав

Україна і СНД.

Україна як непостійний член Ради Безпеки ООН.

10.Вплив ООН на Україну

ОБСЄ як важливий фактор сучасних європейських міжнародних відносин почала формуватись ще за часів короткотермінової відлиги періоду розрядки напруженості за часів "холодної" війни. Її установчим документом став Зак-лючний акт Гельсінкі 1975 р. В умовах швидкої трансформації посткомуніс-тичних країн Центральної Європи структури Наради з безпеки та співробіт-ництва в Європі (НБСЄ) ледве встигали пристосовуватись до змін. Нагадаємо. що в 1975 р. основним досягненням "гельсінського процесу", з погляду СРСР. було міжнародно-правове закріплення незмінності устрою Європи, який народився в Ялті 1945 р., але розпад комуністичного табору в Європі, а неза-баром і самого Радянського Союзу поставили на порядок денний проблему пристосування принципів НБСЄ до нових реалій з їхніми викликами, можли-востями та загрозами для стабільності нової Європи.

Гельсінкський саміт НБСЄ (9-10 листопада 1992), включивши в загально-європейський процес нові незалежні держави, прийняв пакет рішень щодо створення антикризового механізму як фундаменту нової європейської сис-теми безпеки. Основними завданнями НБСЄ визнавались: розвиток співробіт-ництва в галузі безпеки, роззброєння, превентивної дипломатії, спрямованої на залагодження конфліктів, взаємодія у вирішенні актуальних питань співпраці в царинах економіки, культури, прав та свобод людини. Учасниками НБСЄ залишались усі держави Європи, 15 республік колишнього СРСР. США та Канада — загалом 54 країни. Було визначено, що зустрічі глав держав та урядів мають проходити регулярно раз на два роки. На них мають визначатись пріоритети та орієнтири діяльності НБСЄ на певний період. Зустрічам на вищому рівні мали передувати конференції з огляду виконання зобов'язань у рамках цього загальноєвропейського процесу.

Рада НБСЄ була визначена центральним директивним та керівним органом, який складається з міністрів закордонних справ і збирається не рідше одного разу на рік. Основним робочим органом НБСЄ став Комітет старших посадових осіб, який, крім прийняття оперативних рішень, виконував функції управління та координації. Керівництво поточною діяльністю здійснював Головуючий, зазвичай від певної країни, яка обирається на рік. У Празі було створено постійно діючий секретаріат НБСЄ.

Україна підтримала створення 1992 р. у Варшаві бюро з демократичних інститутів та прав людини, а у Відні — Центру залагодження конфліктів. Не менш важлива роль з погляду вітчизняної дипломатії відводилася Верховному комісару НБСЄ у справах національних меншин та Форуму НБСЄ з питань безпеки. Серед найважливіших питань у діяльності останнього є виконання положень Договору про скорочення звичайних видів озброєнь у Європі.

У грудні 1994 р. на будапештському саміті НБСЄ було прийнято рішення про створення з 01.01.1995 р. Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Для більш ефективної діяльності відбулись певні зміни в стру-ктурі організації. Раз на два роки мають відбуватись засідання Ради міністрів ОБСЄ. Двічі на рік на рівні керівників політичних департаментів МЗС або глав делегацій держав-членів проходять засідання Вищої Ради Організації, на яких розглядаються актуальні проблеми розвитку загальноєвропейського процесу. У структурі ОБСЄ залишились Постійна рада. Форум з питань співробітництва в галузі безпеки, Спільна консультативна група, Консультативна комісія з питань відкритого неба, яка має зміцнювати довіру насамперед у військово-політичній сфері. Важливі функції щодо законодавчого забезпечення загаль-ноєвропейського процесу покладаються на створену в квітні 1991 р. Парла-ментську асамблею ОБСЄ, сесії якої скликаються раз на рік. Україна з 1992 р. є членом ПА ОБСЄ. Будапештський саміт ОБСЄ став для України знаковим, адже на ньому про-відні ядерні держави — США, Росія та Великобританія (незабаром до них до-лучились Франція й Китай) підписали Меморандум про гарантії безпеки для України, зважаючи на її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Зокрема, передбачалось надання абстрактної допомоги, якщо Україна стане гіпотетичною жертвою акту агресії або об'єктом погрози аг-ресією з використанням ядерної зброї.

Нагадаємо, що саме в цей час на тлі війни в Чечні та в Боснії визначилась жорстка позиція Росії щодо розширення НАТО на Схід. В цьому випадку тодішній Президент РФ Б.Єльцин пророкував початок "холодного" миру в стосунках Росії із Заходом. Україна постала перед загрозливою перспективою опинитись на новій лінії розподілу Європи. Росія намагалась реалізувати позаблокову модель європейської безпеки, орієнтовану на пріоритет ОБСЄ над НАТО. Тому для України важливо було стати не будівельним матеріалом, а будівничим нової архітектури безпеки.

Виступаючи 2 грудня 1996 р. в Лісабоні на зустрічі глав держав і урядів держав-членів ОБСЄ, Президент України Л.Кучма наголосив на важливості формування "єдиного європейського простору безпеки, вільного від роз'єд-нувальних ліній".

Справжнім випробуванням для ОБСЄ стали непоодинокі конфлікти у Європі. На жаль, превентивна дипломатія не завжди була ефективною. Мова йде, насамперед, про боснійський та косівський конфлікти, вирішення яких припало на долю НАТО. Тим самим Північноатлантичний альянс посунув ОБСЄ від вирішення актуальних загроз європейській безпеці. З 1992 р. ОБСЄ намагається вирішити конфлікти на пострадянському просторі (діє "Мінська група" ОБСЄ з проблем Нагорного Карабаху). ОБСЄ докладає зусиль до роз-в'язання Придністровської проблеми, грузино-абхазького конфлікту. Однак у зоні особливих геостратегічних інтересів Росії зробити це не вдається. Українська дипломатія, зокрема, залучена до розв'язання придністровської та абхазької проблем.

Зважаючи на випадки неадекватного трактування принципу права націй на самовизначення, Україна в липні 1997 р. на варшавському засіданні Парла-ментської асамблеї ОБСЄ запропонувала провести спеціальну конференцію експертів для обговорення та розроблення офіційного трактування вказаного принципу, оскільки він суперечить двом