Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів.

Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду).

За періодичністю стягнення податки поділяються на; а) разові, себто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше - податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б) систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

3. Оподаткування в Україні – проблеми та шляхи вирішення

Незважаючи на численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на удосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйозних недоліків.

1. Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін до податкового законодавства. При цьому про ефективність виконання нею фіскальної функції свідчить табл. 5., згідно з якою європейського рівня в Україні досягла лише фіскальна ефективність внесків на соціальне страхування. Щодо податку з доходів фізичних осіб та акцизного збору, то їх ефективність поступається не лише розвинутим, а й новим-країнам членам ЄС.

Перша – внаслідок низької ставки та нижчого рівня доходів більшості населення, друга – внаслідок нижчих податкових ставок. Фіскальна ефективність ПДВ за умови відсутності протермінованої бюджетної заборгованості з відшкодування податку і повернення переплачених сум залишається на рівні, нижчому від середньоєвропейського. Лише податок на прибуток підприємств відрізняється високою, порівняно з країнами ЄС, фіскальною ефективністю.

Водночас, податкова система України погано виконує регулюючу функцію. Передусім вона не орієнтована на економічне зростання, про що свідчить переважання в її структурі прямих податків (вважається, що непрямим податкам притаманна більша нейтральність відносно стимулів до праці, заощаджень та інвестицій, внаслідок чого вони краще узгоджуються з потребами економічного зростання).

2. Нормативно-правова база оподаткування в Україні залишається доволі неоднорідною, а окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Крім законів, питання оподаткування й досі регулюються декретами Кабінету міністрів України, указами Президента України. Така строкатість правової бази може бути виправданою на початкових етапах формування податкової системи, однак не є прийнятною на даному етапі.

3. Податкове законодавство характеризується високим ступенем нестабільності. Нестабільність законодавства ускладнює роботу щодо забезпечення виконання податкових зобов’язань не лише органів стягнення, а й платників податків. Крім того, часті зміни в податковому законодавстві негативно позначаються на діяльності підприємницьких структур, а також знижують привабливість національної економіки для іноземних інвесторів, у тому числі через обмежені можливості щодо формування їх власної фінансової політики у середньостроковому періоді.

4. Похідною можна вважати проблему наявності у податковому законодавстві низки норм неоднозначного тлумачення. Неточність формулювань призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз’яснень, а також посилення навантаження на судову систему у зв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства.

5. Незважаючи на суттєве просування на шляху наближення податкового законодавства в Україні до вимог ЄС, не всі проблеми вирішено.

Крім зазначених недоліків, що характеризують власне оподаткування в Україні, можна виділити недоліки системного характеру, породжені низкою чинників які лежать не стільки в межах податкової системи, скільки за її межами. Серед них:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетними та державними позабюджетними фондами.

Ця проблема породжена низкою причин, зокрема: відсутністю ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань; практикою щодо списання та реструктуризації державою податкової заборгованості підприємств перед бюджетом, проведення масових бюджетних взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків, сприяють укоріненню у суспільній свідомості зневажливого ставлення до податкових зобов’язань; базовими проблемами галузей-виробників “універсальних товарів”, які є найбільшими боржниками бюджету (паливно-енергетичний комплекс та Нафтогаз України), що стосуються встановлення цін на енергоносії та державної власності й державного регулювання.

2) широкомасштабне ухилення від оподаткування.

Традиційно вважається, що проблема ухилення від сплати податків породжена передусім, високим податковим тиском на економіку. Ця залежність, однак, не підтверджується статистичними даними. Зокрема, у країнах з найвищим рівнем податкового коефіцієнту – Швеції та Данії – доходи тіньового сектору економіки становили в 2002 р. відповідно 10,8 та 13,2% від ВВП, тоді як у країні зі значно нижчим податковим коефіцієнтом – Греції – 24,5% від ВВП. За оцінками експертів, цей показник в Україні складає до 30 % від ВВП.

В Україні на масштаби ухилення від податків впливають не стільки розміри податкових ставок, скільки викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податкового тягаря (неможливість чесної конкуренції); корупція (необхідність неформальних платежів на адресу корумпованих чиновників); недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у т.ч. податкового; загальне недотримання норм законів, невідповідність суспільних благ, що надаються з державного