як правило крупні) офіційно повідомляють про

те що ціни на певну групу товарів та

послуг зростуть на скільки- то процентів. Так

відбувається у розвинутих країнах світу.

У другому випадку уряд і компанії

про це офіційно не повідомляють а здійснюють

незначне, але неодноразове підвищення цін.

Це призводить до поступового зниження жит-

тєвого рівня населення. Так діяла в зас-

тійні часи адміністративно – командна система.

Цей метод певною мірою успадкував уряд

України, особливо в період так званої лібера-

лізпції цін. Проте найбільш маштабно нео-

фіційний перерозподіл національного доходу

відбувається в умовах існування тіньової, або

підпільної економіки.

Офіційний перерозподіл національного дохо-

ду фіксується в офіційній статистиці. Так у

США з 1929 по 1987рр. частка найбільших

груп сімей (із п'яти груп) зросла з 12,5 до

15,4% а частка найбагатшої, п'ятої групи,

зменшилася з 54,4 до 43,7%. Проте за пе-

ріод 1969 – 1987рр. нерівність у розподілі

доходів між п'ятьма групами зросла. В 1987р 20% сімей які мали найнижчі лоходи

отримали тільки 4,6% сукупного суспільного до-

ходу (до сплати податків) а у 1969р.-

5,6,%. Водночас частка 20% сімей з най-

вищими доходами зросла з 40,6% до 40,7%.

Ці дані опубліковані у відомому підручнику

американських вчених «Економікс». Його авто-

ри Р. Макконел та С. Б рю зазначають нерів-

номірніше ніж в більшості інших розвинутих

країн.

Згідно з тими ж даними ще більше несправедливість існує при розподілі доходів від власностію. Так ,у 1983 р. 10% сімейний, які отримували найвищі доходи в США, володіли 72% всіх акцій, 86% всіх облігацій,

що неуподатковувалися, і 150% всього нерухомого майна. Водночас переважна більшість домогоспо-

дарств мають незначну власність або взагалі не

мають її.

Полюси бідності й багатства у США набувають

гігантських розмірів. Так, мультимільйонери отриму-

ють за день такі суми доходів, які не може за-

робити за все трудове життя середній американсь-

кий робітник. Будівництво лише одного гранітного

будинку для сімї Рокфелерів ще в 30-х рр. обі-

йшлося в 2 млн. дол.. (за нинішними цінами у декі-

лька разів більше). У ньому було 50 кімнат,

обслуга налічувала 350 чол.. Один прийом гостей

для найбагатших сімей обходився приблизно в 1 млн

доларів. Деякі з цих сімей утримують навіть симфо-

нічні оркестри, мають великі картинні галереї.

Якщо взяти середньо статистичні показники, ро-

зрив між бідними і багатими у розвинутих країнах

світу становить приблизно в 1: 12. У колишньому СРСР такий розрив становив 1:4 – 5. Востанні роки

в процесі капіталізації відносин власності в Україні розрив між бідними і багатими катастрофічно зрос-

тає і, згідно з деякими оцінками економістів, ста-

новить 1:50.