План

1. Ризик у відносному виразі.

2. Суть управління портфелем цінних патерів.

3. Основні підходи щодо управління ризиком.

1. Ризик у відносному виразі

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від ла-тинського слова «resecum» — скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціюва-лося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулю-вати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідов-ним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першо-основі є невизначеністю.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-еконо-мічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу гос-подарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно мож-ливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевно-сті, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непев-ність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реаль-них числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визна-но лише таку невизначеність, яку можна оцінити кіль-кісно.

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин мо-жна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту ха-рактерну особливість, що вона одночасно як два необхідні ком-поненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості:

1) частоту настання події щодо місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхи-лення фактичного результату від очікуваного.

Отже, показник ризику за своїм змістом — це не лише ймовір-ність появи непевної (випадкової1) події, а й імовірність настання негативного результату.

Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а та-кож характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кіль-кох типів:

а) імовірність математична (апріорна);

б) імовірність статистична (апостеріорна);

в) імовірність експертна (естиматична).

Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, за яких деяка випадкова подія настала, до кількості ситуацій, за яких вона може настати, за умови, що всі розглядувані ситуації однаково можливі та взаємонезалежні. За-стосування цього типу розрахунку ймовірності обмежене, оскіль-ки ситуації, описувані зазначеною математичною моделлю, рідко трапляються на практиці.

Статистична ймовірність — це відносна частота появи ви-падкової події певного виду в сукупності всіх можливих випад-кових подій. Обчислення такої ймовірності ґрунтується на законі великих чисел і завдяки практичній доступності та достатній об'єктивності обчислених значень імовірності застосовується найчастіше, передусім у економічній сфері.

Визначення експертної імовірності має здебільшого виму-шений характер з огляду на брак необхідної математично-статистичної інформації про випадкові події. Експертне оціню-вання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на де-яку обмеженість результативних можливостей методу експертно-го оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.

Отже, визначити ризик та його ступінь у ситуації непевності можна лише одним із методів обчислення ймовірності появи не-гативних наслідків непевних подій. Якщо такий метод застосува-ти не вдається, то результат лишається непевним.

Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий ви-сновок: ризик — це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства

Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику. Як наука ця теорія має два напрямки: перший становить спеціальну частину прикладної математики — стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий — спеціальну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення.

У страховій теорії та практиці поняттям ризику часто охоплю-ється не лише ймовірність появи непевних (випадкових) подій і збитків, а й самі такі події та об'єкти, на які вони чинять негатив-ний вплив, — носії ризику. Так, ще в 1966 році американська ко-місія у справах страхової термінології офіційно опублікувала два різні визначення ризику. У першому ризик тлумачиться як непевність щодо настання того чи іншого явища в умовах, коли існують дві або більше можливостей перебігу подій, що йому передують, У другому визначенні —як застрахована особа або предмет. При цьому поняття ризику в розумінні кількісної міри непевності застосовують передусім теоретики в наукових дослі-дженнях, а предметне визначення ризику переважає у практиці страховиків.

У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі мож-на було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціо-нальні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними кри-теріями. Найбільшого прикладного значення набула класифі-кація за критеріями, які характеризують найважливіші складо-ві поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику, ризикогенний об'єкт як його носій, імовірність на-стання випадкової події щодо місця, часу та наслідків. Іноді беруть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше схарактеризувати прояви ризиків у різних сферах су-спільного життя.

За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природні та антропогенні. Причини природних ризиків — випадкові події та стихійні явища — зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні