За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кре-дитний та ринок цінних паперів. Кредитний охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредит-них угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

У цілому структура фінансового ринку може бути зображена у вигляді своєрідної матриці — схема.

Схема

Структура фінансового ринку |

Зо формою фінансових ресурсів

Ринок грошей |

Ринок капіталів

Зо організацією торгівлі |

Кре-дитний ринок |

инок короткострокових позичок |

Ринок довго- та середньострокових позичок

Ринок цінних паперів |

Ринок короткострокових боргових зобов'язань |

Ринок довго- та середньострокових боргових зобов'язань

Фондовий ринок

Грошові потоки, що відображають функціонування фінансо-вого ринку, характеризуються досить складними схемами руху фінансових ресурсів. На кредитному ринку центром концентрації і координації руху грошових потоків є комерційний банк. На ринку цінних паперів центром торгівлі ними і відповідно ключо-вим суб'єктом цього ринку є фондова біржа.

Грошові потоки комерційного банку як основного суб'єкта управління позичковим фондом, включають три групи фінансових відносин: формування і використання позичкового фонду, здійс-нення розрахунків, взаємовідносини з ринком цінних паперів.

Взаємовідносини у сфері ринку грошей і, відповідно, гро-шові потоки мають двосторонній характер. Вхідні потоки бан-ків відображають процес формування позичкового фонду, по-гашення заборгованості з виданих кредитів і сплату процентів за користування ними. Вихідні потоки охоплюють видачу по-зичок, повернення залучених банком коштів і сплату процен-тів за їх використання. Грошові потоки комерційних банків, що відображають розрахунково-касове обслуговування клієн-тів, являють собою переміщення грошових коштів між окре-мими суб'єктами і не належать до потоків кредитного ринку. Крім взаємовідносин з клієнтами, у комерційного банку виді-ляються внутрішні грошові потоки фінансового ринку. Це за-лучення ресурсів на ринку цінних паперів та інвестування ко-штів у цінні папери інших емітентів, а також взаємовідносини на міжбанківському ринку.

Таким чином, комерційний банк виступає в ролі фінансового посередника. Однак це зовсім не означає, що він виконує пасивні функції перерозподілу ресурсів на умовах поворотності. Як фінансова інституція він являє собою комерційну стру-ктуру, метою діяльності якої є отримання прибутку. Звідси основні завдання його діяльності — збереження та примноження свого кредитного потенціалу та забезпечення ефективного його використання.

Ключовими суб'єктами ринку цінних паперів є емітенти, які випускають цінні папери, та інвестори, що їх купують. Грошові потоки щодо залучення ресурсів спрямовані в бік емітента. Вони можуть бути прямими — від інвестора до емітента — і опосеред-кованими — через фондову біржу та інших фінансових посередни-ків — інституційних інвесторів, які можуть мати прямі взаємовідно-сини з емітентом, а можуть працювати і через фондову біржу.

Фондова біржа, будучи центром торгівлі цінними паперами, координує рух грошових потоків на цьому ринку.

Ці два явища (як і фінансовий та грошовий ринки) мають складний взаємо-зв'язок. Вони не включаються один до одного, оскільки мають різне призначення і різні сфери. При цьому сфера кожного шир-ша, ніж іншого. Водночас слід зазначити, що більш узагальнюю-чим є ринок фінансових послуг і більша частина фінансового ринку належить до нього.

Ринок фінансових послуг являє собою сферу різноманітних /послуг, що надаються суб'єктам фінансових відносин — підпри-ємницьким структурам, державі і громадянам — у процесі їх фі-нансової діяльності. Ключовими суб'єктами цього ринку є різні фінансові інституції та організації, що надають відповідні послу-ги. Ці послуги можна об'єднати у три групи: фінансове посередництво; страхування; консалтинг, аудит та інформаційні послуги. Фінансове посередництво, яке є першим сегментом ринку фі-нансових послуг, відображає відносини, які складаються на фі-нансовому ринку у процесі руху фінансових ресурсів і грошових коштів. Функціонування більшої частини фінансового ринку за-безпечують фінансові посередники, які здійснюють, з одного бо-ку, мобілізацію тимчасово вільних ресурсів, а з іншого — їх про-даж. Ця частина повністю належить до ринку фінансових послуг.

Страхування з погляду ринку фінансових послуг є сукупністю фінансових послуг з приводу формування колективних страхових фондів і фінансового відшкодування різних втрат і збитків. При цьому страхові компанії можуть розглядатись і як виробники страхових послуг, і як фінансові посередники. Їх фінансове посе-редництво здійснюється у двох напрямах. По-перше, між страху-вальниками і застрахованими у процесі перерозподілу коштів страхових фондів. По-друге, між страхувальниками і споживача-ми фінансових ресурсів при їх розміщенні на фінансовому ринку. Сукупність страховиків і страхових послуг формує страховий ри-нок, який є другим сегментом ринку фінансових послуг.

Фінансовий консалтинг являє собою сукупність консультацінних послуг, що передують фінансовим операціям чи надаються у процесі їх здійснення. Функціонування консалтингових фірм грунтується на високому професіоналізмі їх працівників, які мо-жуть допомогти мінімізувати вартість залучених фінансових ре-сурсів, оптимізувати їх розміщення, сприяти максимізації доходів і прибутку, мінімізації податкового навантаження тощо. Аудиторські послуги пов'язані з незалежною перевіркою фі-нансової діяльності і фінансової звітності окремих суб'єктів, тобто вони надаються після здійснення фінансових операцій. Ауди-торські послуги надаються двом сторонам. По-перше, самому суб'єкту, якому дуже важлива незалежна оцінка його діяльності. По-друге, тим суб'єктам, які вступають з ним у фінансові взаємовідносини і для яких також дуже важливо мати об'єктивну й достовірну оцінку його діяльності і фінансового стану. Наявність незалежного аудиторського контролю є певним стабілізуючим чинником функціонування фінансової системи у цілому.

Інформаційні послуги полягають у наданні певної фінансової та нефінансової інформації тим чи іншим суб'єктам, необхідної їм для прийняття рішень у сфері фінансової діяльності. Правиль-ність управлінських рішень залежить від своєчасного отримання повної та достовірної інформації. В умовах інформаційного су-спільства наявність інформації перетворюється у ключовий чин-ник