Зміст.

Вступ.

1. Теоретичні основи виникнення, суть і форми міжнародних корпорацій

2. Роль міжнародних корпорацій в світовому господарстві

3. Сучасні стратегічні моделі міжнародних корпорацій

4. Проблеми регулювання транснаціонального бізнесу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Виникнення міжнародних корпорацій є закономірним результатом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин, з одного боку, і могутнім чинником їх розвитку, з іншою.

Досвід світового розвитку показує, що процес інтернаціоналізації виробництва як головної передумови створення міжнародних корпорацій в основі своїй має модель послідовної інтернаціоналізації.

Орієнтована на розширення збуту за рубежем дана модель відображає послідовне доповнення історично і логічно першої форми інтернаціоналізації — товарного експорту новими формами міжнародної підприємницької діяльності — експортом ліцензій, торгової марки, прямими зарубіжними інвестиціями.

1. Теоретичні основи виникнення, суть і форми міжнародних корпорацій

Поява міжнародних корпорацій напряму пов’язана з останніми, оскільки в світовій практиці міжнародна корпорація (international corporation) розглядається як форма структурної організації крупної корпорації, що здійснює прямі інвестиції в різні країни світу. Результатом прямого зарубіжного інвестування міжнародної корпорації може бути створення зарубіжного підприємства (асоційованої компанії), в якому прямий інвестор-нерезидент володіє менше 50%, капіталу; дочірньої фірми, де його частка перевищує 50% і зарубіжного філіалу — підприємства, що повністю належить прямому інвестору.

Розрізняють дві форми міжнародних корпорацій. Транснаціональні корпорації (transnational corporation) — це корпорації, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, а філіали розкидані по всьому світу.

Під багатонаціональними корпораціями (multinational corporation) звичайно розуміють корпорації, головна компанія яких належить капіталу двох і більш країн, а зарубіжні відділення також знаходяться в різних країнах.

Транснаціональні (ТНК) і багатонаціональні компанії (БНК) можна розглядати як форми існування міжнародних корпорацій, а саме розділення останніх на дві форми прояву достатньо умовне, оскільки їх головною якісною ознакою є не те, капітал скількох країн створив головну компанію, а інтернаціональний характер діяльності компаній.

У контексті вищевикладеного міжнародними можна рахувати всі корпорації, що мають хоча б один зарубіжний філіал, створений на основі ПІІ.

Існує декілька варіантів визначення міжнародних корпорацій. Комісія ООН по транснаціональних корпораціях, розглядає міжнародну корпорацію як компанію:*

що має, господарські одиниці в двох і більш країнах, незалежно від їх юридичної форми і поля діяльності;*

оперуючу в рамках системи ухвалення рішень, дозволяючу проводити узгоджену політику і здійснювати загальну стратегію через один керівний центр;*

у якій окремі одиниці зв’язані за допомогою власності або яким-небудь іншим чином так, що одна або більш з них можуть мати значний вплив на діяльність інших і, зокрема, ділити знання, ресурси і відповідальність з іншими.

У світовій практиці під міжнародними корпораціями розуміють лише дійсно крупні компанії, що роблять істотний вплив на світовий ринок товарів і чинників виробництва.

Як правило, до них відносяться лише ті багатонаціональні і транснаціональні корпорації, у яких:—

річний об’єм продажів складає не менше 1 млрд дол. (у «Дженерал Моторз» в 1996 році він склав 168 млрд дол.);—

від 1/5 до 1/3 загального обороту доводиться на закордонні операції (у «Роял Датчшелл», що зайняла в 1997 році друге місце в світі по цьому показнику, 65% обороту доводилося на зарубіжні філіали);—

частка зарубіжних активів не менше 25%;—

філіали є не менше, ніж в шести країнах.

Таким чином, головною якісною ознакою міжнародних корпорацій є процес прямого зарубіжного інвестування. Через це мотивами розміщення прямих інвестицій за рубежем (розширення ринків збуту, отримання доступу до дешевих ресурсів, придбання власності) можна пояснити процес виникнення міжнародних корпорацій.

Разом з тим при цьому слід враховувати конкретніші мотиви і цілі міжнародної підприємницької діяльності.

Відповідно до теорії транснаціональних витрат найважливішим стимулом інтернаціонального виробництва є конкретні характеристики ресурсного потенціалу (основних фондів, кадрів, ноу-хау) материнської і зарубіжної фірм.

Починаючи з 80-х років вельми популярним поясненням розвитку зарубіжного виробництва стає забезпечення конкурентних переваг фірмі в перспективі. При цьому потенціал конкурентоспроможності розглядається як комплекс чинників попереджуючого характеру по підвищенню якісних характеристик вироблюваних товарів і послуг, розвитку інноваційного, виробничого і збутового потенціалу. Ефективність діяльності компанії напряму зв’язується з оптимізацією внутрішньо- і міжкорпоративних зв’язків, з вибором найефективніших ланцюжків взаємодії з постачальниками, збувальниками і покупцями.

Сукупний позитивний потенціал взаємовигідних довгострокових ділових відносин між головною фірмою і її зарубіжними філіалами витікає з:—

розвитку системи взаємних поставок, що забезпечують економію транспортних витрат;—

налагодження загальної збутової мережі на основі вертикальних зв’язків;—

обміну фінансовими, кадровими, інформаційними ресурсами в рамках загальної стратегії розвитку і системи управління;—

гармонізації внутрішньокорпоративних цін і трудових відносин на основі і в цілях розумної диференціації доходів компанії.

Відповідно до теорії фінансового менеджменту наявність зарубіжного виробництва сприяє:—

економії за рахунок усунення дублювання управлінських функцій, їх централізації і скорочення витрат на збут продукції;—

економії за рахунок ефекту масштабу;—

збільшенню можливості використовування тимчасово вільних грошових коштів внутрішньокорпоративних підрозділів;—

диверсифікації виробництва в цілях зниження корпоративних ризиків і завоювання довготривалих конкурентних переваг.

Практично у всіх вищезазначених теоретичних обґрунтуваннях зарубіжної підприємницької діяльності міжнародних корпорацій особливе місце займає скорочення транснаціональних витрат шляхом використовування трансфертних цін.

Трансфертні ціни — це внутрішні умовно-розрахункові ціни, вживані у внутрішньокорпоративній торгівлі міжнародних монополій, що формуються не стихійно (під впливом попиту і пропозиції), а виходячи із стратегічних цілей компаній. Через це вони можуть відхиляться як вгору, так і вниз від світових цін залежно від цілей застосування і конкурентних умов.

Основними цілями застосування трансфертних цін у внутрішньофірмовій торгівлі МК можуть бути:—

підтримка монополістичної позиції на ринку;—

завоювання нових ринків збуту;—

мінімізація податків і митного збору;—

ухилення від валютного контролю, валютні спекуляції, конвертація із слабкої валюти в сильну;—

використовування відмінностей в темпах інфляції;—

дія на