приховування реального рівня прибутків дочірньою фірмою тощо.

Міжнародні корпорації, виникнувши в кінці XIX століття, пройшли достатньо довгий шлях еволюційного розвитку, в процесі якого змінювалися пріоритети їх форм і сфер діяльності, внутрішньокорпоративна структура і стратегія.

I етап (кінець XIX — почало XX століття) виникнення міжнародних корпорацій пов’язано з транснаціональною діяльністю промислових монополій метрополії, які залучили в орбіту своїх економічних інтересів сировинну базу колоній, доповнили відносини політичної залежності колоній їх економічною залежністю, об’єднали своїми зв’язками багато країн і привели кінець кінцем до створення світового капіталістичного господарства.

II етап (період між двома світовими війнами) характеризувався тим, що підготовка до другої світової війни, зростання державних витрат на військові цілі зумовили розвиток міжнародних корпорацій у формі військово-промислових транснаціональних компаній, що виробляють озброєння, боєприпаси, амуніцію. Вони зберегли свою потужність і в даний час.

На III етапі (50-і роки) інтенсивно розвиваються міжнародні компанії інтегруючого типу як по капіталу походження головної компанії (багатонаціональні компанії, що особливо характерне для країн Західної Європи), так і по сфері діяльності. Інтеграція виробництва до 60-х років йшла по горизонталі і по вертикалі, був створений не тільки світовий ринок сировинних, але і промислових товарів. Завоювання ринку, виробництво товарів масового попиту для споживачів з високим життєвим стандартом в промислово розвинених країнах і переклад брудних і трудомістких виробництв в країни, що розвиваються, стають стратегічними цілями розвитку міжнародних корпорацій у формі транснаціональних і багатонаціональних компаній.

На IV етапі (60-й - 70-й роки XX століття) міжнародні корпорації, використовуючи досягнення НТР, переваги міжкраїнової кооперації виробництва і підтримку урядів своїх країн всі більшою мірою орієнтувалися на зовнішньоекономічну сферу своєї діяльності, яка ставала для них основним джерелом їх прибутку. У цей період зарубіжні філіали і підприємства міжнародних корпорацій, працюючи за єдиними стандартами і принципами з материнською компанією у сфері виробництва, збуту, менеджменту прагнуть подолати негативне відношення, що склалося, в приймаючих країнах (що привело до націоналізації багатьох з них) і стати органічною частиною їх національних економік. З цією метою багато міжнародних компаній відмовляються від стратегії скидання брудних виробництв в країни, що розвиваються, стають провідниками досягнень НТП в периферійні країни, використовують національні інженерно-технічні кадри, вступають у партнерські відносини з місцевими фірмами, інтегруючи їх в свій склад.

На цьому етапі міжнародні корпорації придбавають і інші якісно нові риси: відбувається відмова від чіткої галузевої орієнтації; промисловий капітал все тісніше переплітається з фінансовим і торговим, наукою; активізуються процеси уніфікації і стандартизації виробництва. На цій базі вони перетворюються на комплекс міжнародного виробництва, науки, капіталу, товаропровідної мережі, нових форм маркетингу і менеджменту.

На сучасному, V етапі (що почався в 80-е роки і що продовжується в даний час) з’являється нова форма міжнародних корпорацій — глобальні, якісні відмінності яких від раніше розглянутих виявляються в наступному:

по-перше, вони працюють в рамках загальносвітової глобальної стратегії, націленої на завоювання вже не окремих сегментів світового ринку, а ключових господарських позицій у виробництві і реалізації продукції, якій підлеглі виробництво, корпоративне управління, виробництво нових видів товарів і послуг, глобальний маркетинг і післяпродажне обслуговування, постійний зв’язок із споживачами (реальними і потенційними);

по-друге, вони використовують глобальні чинники виробництва (капітал, робочу силу, природні ресурси, підприємницькі здібності). 380 найбільших корпорацій зосередили сьогодні в своїх руках 40% глобального потенціала і 80% технологічних нововведень;

по-третє, вони створили систему глобального міжнародного виробництва, розміщеного в більшості країн світу.

До числа глобальних корпорацій в даний час можна віднести лише 20-30 найбільших компаній миру. Найяскравішими їх прикладами можуть служити американські «Кока-кола», що розмістила своє виробництво в 190 країнах, «Ай-Бі-Ем», що має філіали в 124 країнах, «Екссон» — в 100 країнах.

Сучасний етап розвитку міжнародних корпорацій характеризується не тільки появою глобальних корпорацій, але і якісною зміною організації діяльності:—

в умовах НТП і жорсткій конкуренції головною метою їх діяльності є отримання не максимального прибутку (цей показник займає зараз 5-6 місце), а забезпечення фінансової стійкості і «максимізація ринку»;—

створення глобальних мереж виробництва і збуту в рамках єдиної глобальної стратегії компанії; при цьому, не задовольняючись створенням виробництва закінченого циклу в одній країні, міжнародні корпорації прагнуть спеціалізувати кожне підприємство глобальної мережі на найраціональнішому виробництві окремого вузла, компоненту для кінцевої збірки там, де це найбільш вигідно;—

розширення масштабів міжнародного розподілу праці в рамках міжнародних корпорацій базується на горизонтальній і вертикальній інтеграції виробничою, дослідницькою, збутовою і т.п. діяльності розкиданих по різних частинах миру підрозділів компанії;—

міжнародне виробництво, створюване ними, — не тільки матеріальне, але і нематеріальне;

у останнє десятиліття інтенсивно ростуть ПІІ міжнародних компаній в сферу послуг, зокрема в інформаційні, рекламні, консалтингові і т.п. види послуг, розвиток науки;—

стратегія міжнародних корпорацій в розвитку оброблювальної промисловості базується на якісно новій (глобальної) комбінації матеріальних, фінансових і людських ресурсів і націлена на підвищення продуктивності праці і зростання ефективності виробництва (за деякими оцінками, частка оброблювальної промисловості в 2025 році не перевищить 10% світового ВНП, але за рахунок зростання продуктивності і ефективності світові потреби в її продукції будуть задоволені повністю);—

інтенсивний розвиток внутрішньокорпоративної торгівлі між підрозділами міжнародної компанії (вона складає зараз приблизно 1/3 всієї світової торгівлі);—

вивіз капіталу міжнародними корпораціями націлюється не тільки на збільшення кількості зарубіжних філіалів, але і на скорочення розриву в організації і технології виробництва в різних країнах: якість виробів і послуг компанії незалежно від місця виробництва і повинне відповідати світовим стандартам);—

розробка, передача і використовування технологій переважно в рамках