диверсифікація діяльності міжнародних корпорацій по формах (їх налічується 15). Найефективнішими вважаються гібридні або комплексні форми зовнішньоекономічної діяльності: рух товарів, капіталів, технологій, знань. Все більше розповсюдження в світовій практиці одержує «ліфрексдінг»

(lifrexding) — комплексне поєднання обміну ліцензіями, франчайзингу, експорту товарів і ПІІ. У сфері нематеріального виробництва яскраво позначена тенденція і спеціалізація на певному вигляді ВЕД (у фінансах, збуті, менеджменті, страхуванні);—

«сплетення» міжнародних корпорацій, що належать до різних національних і міжнародних центрів і посилення їх взаємодії у вигляді стратегічних систем, сімей, альянсів, злиття і поглинань;—

прагнення пристосуватися до трьохполюсної моделі миру визначає відкриття міжнародними корпораціями хоча б по одному крупному підприємству-координатору діяльності зарубіжних філіалів і фірм в кожному з центрів тріади США — Західній Європі — Японії.

Отже, сучасні міжнародні корпорації є гігантськими промислово-фінансовими об’єднаннями, інтернаціональними по сфері своєї діяльності, побудованими за принципом централізованого планування і управління у світовому масштабі, беруть активну участь в процесах світової торгівлі, інвестування капіталу, обміну технологіями, виробничої і науково-технічної співпраці, міграції робочої сили, підсилюючі процес інтернаціоналізації миру, активно використовуючі об’єктивні тенденції МРТ і сприяючі встановленню нових схем у всесвітньому розподілі праці.

2. Роль міжнародних корпорацій в світовому господарстві

Загальний об’єм накопичених прямих іноземних інвестицій перевищує 4 трлн. дол., а об’єм продажів ТНК складає 25% світових, причому 1/3 продукції ТНК випускається аффілірованнимі зарубіжними структурами. Об’єм продажів закордонних структур ТНК вже перевищує весь світовий експорт. Слід зазначити, що продажі зарубіжних структур ростуть на 20-30% швидше, ніж прямий експорт ТНК.

Прямі іноземні інвестиції ТНК останніми роками росли в 3 рази швидше, ніж внутрішні інвестиції, хоча на їх частку припадає всього 6% щорічних інвестицій в промислово розвинених країнах. Ще одна показова цифра: 70% всіх міжнародних платежів, пов’язаних з кредитами і ліцензіями, складають платежі між материнськими компаніями і їх закордонними філіалами.

60% міжнародних корпорацій зайняті у сфері матеріального виробництва, 37% — у сфері послуг, 3% — в добувній промисловості і сільському господарстві.

Аналіз міжнародної діяльності 100 найбільших компаній миру, приведених в UNCTAD World «Investment Report 1999г., дозволяє зробити наступні висновки.

Всі 100 найбільших за розмірами зарубіжних вкладень МК (виключаючи банківські і фінансові установи) базуються в промислово розвинених країнах. На їх частку припадає 15% зарубіжних активів, 22% зарубіжних продажів і 19% зайнятих в зарубіжних філіалах 60 тис. ТНК.

З погляду країни походження найбільшу групу складають американські корпорації (27 з 100 найбільших). На них доводиться 32,4% сукупних зарубіжних активів, 26% зарубіжних продажів і 25,6% зайнятих. Найбільшими американськими компаніями за об’ємом зарубіжних активів є Дженерал Електрик, форд Моторз, Дженерал Моторз, Ексон Корпорейшен і ІБМ.

17 місць в 100 найбільших ТНК миру займають японські компанії з сукупним зарубіжними активами в 15,7%, об’ємом зарубіжних продажів в 22,8%, і числом зайнятих в зарубіжних філіалах — 10,7% від відповідних показників 100 ТНК.

Європейським МК належить 45 місць в цьому списку, зокрема Франція представлена 13, Німеччина і Великобританія — 11 ТНК. Сукупні європейські активи європейських компаній складають 40,1%, зарубіжні продажі — 41,8%, а число зайнятих в зарубіжних філіалах 51,4% від відповідних показників 100 ТНК.

Галузева структура 100 ведучих ТНК миру, згідно даним ЮНКТАД, виглядає таким чином:—

хіміко-фармацевтична промисловість (21 ТНК);—

електронна і електротехнічна промисловість (18 ТНК);—

автомобілебудування (14 ТНК);—

нафтовидобуток і нафтопереробка (13 ТНК);—

виробництво напоїв і продуктів харчування (9 ТНК);—

диверсифікована галузева структура (7 ТНК).

Подальші інвестиційні плани першої сотні ТНК припускають істотне зростання ПІІ (як і капіталовкладень взагалі), що засноване на хороших перспективах економічного зростання в країнах, виступаючих основними одержувачами іноземних інвестицій (у числі останніх все частіше фігурують країни, що розвиваються).

Міжнародні компанії з країн, що розвиваються, виникли досить давно, але їх активна діяльність почалася лише останнім часом. Найпомітнішими в світовій економіці є ТНК в Південно-східній Азії, ряду держав Латинської Америки (Аргентини, Бразилії, Мексики, Колумбії, Венесуели, Чилі), найкрупніших держав Південної Азії (Індії, Пакистану) і деяких країн Близького Сходу. Особливістю діяльності ТНК країн, що розвиваються, є розміщення їх філіалів в інших країнах свого, що розвиваються, і довколишніх регіонів. Поступово сфера їх діяльності розповсюджується на інші регіони світової економіки, включаючи і промислово розвинені країни. У Бразилії, КНР, Південній Кореї і Тайвані об’єми прямих іноземних інвестицій в розвинені країни їх національних ТНК перевищив вже 50%. До числа провідних 50 ТНК країн, що розвиваються, входять «Деу» (Південна Корея), «Семекс» (Мексика), «Кріей-тівтекнолоджі» (Сінгапур), «Чину Інтернейшнл Траст енд Корпорейшн» (Китай).

У країнах з перехідною економікою також йде активний процес становлення ТНК на базі національних фінансово-промислових груп. Лідерами процесу транснаціоналізації стали Хорватія, Чехія, Словаччина і Угорщина.

Транснаціоналізації піддана діяльність не тільки промислових компаній, але і компаній, що оперують у сфері послуг. У міжнародному кредиті панують 50 транснаціональних банків, в страхових операціях — 30 провідних компаній, в рекламній справі — 20 провідних світових агентств, в повітряних перевезеннях — 25 міжнародних авіатранспортних компаній.

Транснаціональні банки (ТНБ), які в основному сформувалися на базі найбільших комерційних банків промислово розвинених країн, панують на національних і міжнародних фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНБ у декілька разів більше, ніж резерви всіх центральних банків миру, разом узятих. Переміщення 1-2% маси грошей, що знаходяться в приватному секторі, цілком здатні змінити взаємний паритет будь-яких двох національних валют.

По масштабах зарубіжного інвестування лідирують МК, що