Франції і Австралії (у порядку убування). Найпривабливішими для іноземних інвестицій були фактично ті ж країни — США, Великобританія, а також ФРН.

Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність МК дозволяє їм виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва і розподілу продукції і бути важливим визначальним чинником у позиції тієї або іншої країни в системі міжнародного розподілу праці і світогосподарських зв’язків.

Упровадившися в економіку країн, що розвиваються, МБ захоплюють провідні позиції в основних галузях економіки. Так, вони контролюють 40% всього промислового виробництва країн, що розвиваються, і 50% їх зовнішньої торгівлі. При цьому норма прибутку на ПЗІ (прямих зарубіжних інвестіциях) в країнах, що розвиваються, в середньому в 2 рази перевищує відповідний показник в промислово розвинених країнах.

У сферу своєї діяльності міжнародні корпорації втягують безліч місцевих компаній, зокрема малих і середніх, що веде до посилення залежності підприємств малого бізнесу від міжнародних корпорацій, яка все частіше складається на базі прямих функціональних зв’язків, тобто на основі спеціалізації, кооперації, організації збуту продукції, передачі «ноу-хау» і т.п.

Не дивлячись на те, що надання економічної допомоги не є метою діяльності міжнародних корпорацій в країнах, що розвиваються, проте об’єктивно вони сприяють розвитку промисловості, змінюють структуру народного господарства і тим самим частково модернізують участь цих держав в міжнародних економічних відносинах і МРТ.

Наслідки функціонування міжнародних корпорацій на території країн, що розвиваються, можна розділити на позитивні і негативні. До перших відносяться:—

розповсюдження досягнень НТП на периферійну зону світового господарства;—

виділення грошових і технічних коштів для модернізації місцевих галузей промисловості;—

створення нових робочих місць і підвищення рівня зайнятості місцевого населення;—

вищий рівень заробітної платні і соціального забезпечення зайнятих у філіалах міжнародних корпорацій;—

підвищення кваліфікації національних кадрів, так званий «повчальний ефект»;—

сприяють включенню місцевих виробників в процеси МРТ.

До негативних наслідків присутності міжнародних корпорацій в країнах, що розвиваються, можна віднести:—

придушення своєю потужністю місцевих фірм;—

встановлення монопольних цін;—

порушення державних законів країни присутності вигляді приховування доходів від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу;—

забруднення своїм виробництвом навколишнього середовища в країні присутності;—

дестабілізацію ситуації на ринку праці за рахунок того, що заробітна платня працівників філіалів МК перевищує заробітну платню працівників місцевих фірм;—

можливість надання впливу на політику уряду даної країни.

Міжнародні корпорації» функціонуючі на території промислово розвинених країн, також роблять весь зростаючий вплив на економіку і політику тих держав.

Серйозним позитивним результатом діяльності міжнародних корпорацій в промислово розвинених країнах є те, що вони в значній мірі визначають динаміку, структуру і географічні пріоритети зовнішньоекономічних зв’язків країни;

забезпечують 20% всієї зайнятості індустріально розвинених країн; створюють конкурентне середовище для місцевих компаній і тим самим сприяють прискоренню економічного прогресу країни. Негативні наслідки діяльності ТНК в індустріальних країнах приводять до аналогічних наслідків і в країнах, що розвиваються.

Отже, можна виділити декілька основних напрямів впливу ТНК на світову економіку.

1. ТНК багато в чому визначають динаміку і структуру, рівень конкурентоспроможності на світовому ринку товарів і послуг.

2. ТНК контролюють міжнародний рух капіталу і прямих іноземних інвестицій. Вони є основними інвесторами в країни, що розвиваються, і активно впливають на рівень їх економічного розвитку, поєднуючи це з обширними сферами впливу в розвинених країнах. Це означає, що сучасні ТНК здатні впливати на рівень економічного розвитку цілих регіонів.

3. ТНК грають величезну роль в створенні і передачі технології і знань, концентруючи НІОКР в своїх наукових центрах. Через виробничі і фінансові можливості саме вони зосереджують в своїх руках найбільш наукоємкі виробництва. Вони ж розробляють новітні види продукції з найбільш затребуваними споживацькими властивостями, тим самим сприяючи процесу технологічного розвитку виробництва.

4. Міжнародні корпорації є найважливішим чинником міжнародної трудової міграції, сприяючи розповсюдженню професійних знань, процесу обміну досвідом між співробітниками з різних країн і руху робочої сили вслід за ПЗІ. Тим самим створюється міжнародний ринок праці, для якого характерні процеси конвергенції професійної підготовки персоналу.

Таким чином, ТНК є рушійною силою декількох ключових процесів сучасної світової економіки. Вони роблять позитивний вплив на економіки різних країн і регіонів, сприяють в них розвитку виробничих, наукових і технологічних зв’язків між підприємствами. ТНК грають визначальну роль в процесі міжнародної конкуренції, співробітничавши і змагавшися один з одним, а також з малим і середнім бізнесом.

3. Сучасні стратегічні моделі міжнародних корпорацій

Стратегія корпорації — це спосіб здійснення її цілей в змінних ринкових умовах. На малюнку зображена класифікація стратегій міжнародних корпорацій в авторському уявленні А.Г. Мовсесяна.

Для реалізації своїх стратегій міжнародні корпорації використовують різні моделі інвестування:—

інвестування з «нуля»;—

трансплантації;—

стратегічні альянси;—

міжнародне злиття і придбання;

міжнародні переплетення.

Інвестування з «нуля» означає створення за рубежем повністю нового підприємства. До 80-х років було найпоширенішою формою інвестування.

Класифікація стратегій корпорацій

Трансплантації — винесення в приймаючу країну окремих виробництв (найчастіше складальних). Першими в світовій практиці застосували цю стратегічну модель японські і південнокорейські автомобілебудівні ТНК. Сьогодні для німецьких і італійських фірм заводи Чехії, Польщі, Угорщині також стали складальними цехами для подальшого реекспорту в ЄС.

Стратегічні альянси — різного роду гнучкі міжфірмові союзи, створювані для сумісного вирішення орієнтованих на глобальний ринок конкурентних задач в тій або іншій області, але дозволяючі продовжувати суперництво в інших сферах.

Як конкретні цілі створення стратегічних альянсів можна виділити наступні згруповані по декількох основних позиціях:

1) технологічні альянси, що припускають міжнародну співпрацю фірм у сфері НІОКР, — 37,7% міжфірмових коаліцій;

2) угоди про сумісне виробництво (23,3%). Багато хто з виробничих альянсів орієнтується на досягнення економії на масштабах виробництва. При цьому в одних випадках фірми можуть прагнути до