План

1. Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання.

2. Що характеризує пряма Лаффера?

3. Які існують пільги при сплаті податку на додану вартість?

4. Пояснити зміст терміна „Податкове право”.

Задача.

1. Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання

В Україні стягують такі види загальнодержавних прямих податків:

податок на прибуток підприємств;

єдиний податок;

фіксований сільськогосподарський податок;

податок з доходів фізичних осіб;

плата за торговий патент;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

державне мито;

рентні платежі;

податок на землю

Податок на доходи фізичних осіб.

Цей податок охоплює всі доходи фізичних осіб, виключаючи дохід, який відповідає умовам податку зі спадщини та дарування, та доходи від:

- сільськогосподарської діяльності (за винятком окремих видів сільськогосподарської продукції);

- лісового господарства.

У 1998 році загальна кількість платників податку на доходи фізичних осіб становила 24,5 млн. осіб.

Акт про податок на доходи фізичних осіб, що набрав чинності 1 січня 1992 року, є головним законодавчим актом, який регулює справляння зазначеного податку. Цей Акт розрізняє джерела доходу та спосіб оподаткування доходів з конкретних джерел (охоплюючи робочі контракти, пенсії чи ануїтети, несільськогосподарську господарчу діяльність, прибуток капіталу).

Існують дві форми оподаткування щодо податку на доходи фізичних осіб:

- загальні умови — платник сплачує податок з дійсного набутого доходу відповідно до податкової шкали, встановленої в даному році;

- загальна сума — може обиратися платником податку, який здійснює економічну діяльність з певним обмеженням (у формі акордного податку на зареєстрований дохід чи «податкової картки»). Така форма обов’язкова щодо оподаткування деяких видів доходу з інших джерел (наприклад, дохід від участі у прибутках фізичних осіб, перемоги у змаганнях та іграх, від незадекларованих джерел доходу або який не відповідає задекларованим джерелам).

Оподатковуваний дохід у формі загальної суми не пов’язаний із доходом з інших джерел.

Податкові ставки для платників податків, доходи яких підлягають оподаткуванню на загальних умовах, було визначено відповідно до прогресивної податкової шкали, за якою розрізняються три групи доходів. Доходи цих груп, як i сума, що звільняється від оподаткування, підлягають щорічному підвищенню в сумі, яка відповідає показнику зростання середньомісячної заробітної плати в національній економіці за період у три квартали попереднього року перед податковим роком відносно аналогічного періоду попереднього року.

В останні декілька років податкові ставки було поступово знижено: у 1996 році вони становили 21, 33 i 45%, у 1997 — 20, 32 i 44%, з 1998 року i в останні роки — 19, 30 i 40%.

Ставки акордного податку на зареєстрований дохід становлять:

- 8,5% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг;

- 5,5% доходу, отриманого від виробничої та будівельної діяльності;

- 3,0% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування, за винятком доходу від продажу напоїв із вмістом алкоголю більше ніж 1,5%.

Ставки «податкової картки», сума яких визначена уставом, підлягають щорічній переоцінці відповідно до норм зростання споживчих цін на товари та послуги в період перших трьох кварталів попереднього року перед податковим роком відносно ідентичного періоду попереднього року. Їх сума, крім усього іншого, залежить від:

- форми та роду здійснюваної діяльності;

- кількості робітників;

- кількості осіб, які проживають на місці здійснення економічної діяльності.

Ставки акордного оподаткування деяких видів доходу з інших джерел досягають, в залежності від джерела оподаткування, 20% (наприклад, знижка чи процент з цінних паперів, а також дивіденди чи інший дохід від участі у доходах юридичних осіб) або 10% (наприклад, перемога у змаганнях чи іграх). Дохід від незадекларованих джерел або тих, які не відповідають задекларованим джерелам, підлягає оподаткуванню за акордною ставкою 75%.

У 2000 році загальну суму податку на зареєстрований дохід може бути сплачено платниками, які у 1999 році отримали дохід від економічної діяльності в сумі, що не перевищує 426,4 тис. злотих (ця сума підлягає щорічній переоцінці).

Податок на доходи фізичних осіб є джерелом доходу державного бюджету, так само, як i бюджетів територіальних одиниць із самоуправлінням; однак дохід від «податкової картки» являє собою безпосереднє джерело доходу гмін.

У 1999 році загальний реалізований дохід від податку на доходи фізичних осіб становив 23115,2 млн. злотих, або 18,36% загального податкового доходу.

У ВВП дохід від податку на доходи фізичних осіб досягав:

у 1996 році — 8,6,

у 1997 — 8,3,

у 1998 — 8,2,

у 1999 — 5,2%.

Зниження частки податку на доходи фізичних осіб у ВВП у 1999 році було спричинено запровадженням реформи в системі охорони здоров’я 1 січня 1999 року, яка сприяла можливості вирахування з податків внеску на послуги з охорони здоров’я.

У 2000 році мала такий вигляд:

Податок на доходи юридичних осіб

У 1998 році кількість платників податку на доходи юридичних осіб становила 125837 осіб.

Податок на доходи юридичних осіб охоплює всі види доходу юридичних осіб, організаційних структур без статусу юридичної особи, за винятком компаній, які не мають статусу юридичної особи, та груп податкового капіталу, виключаючи дохід від діяльності, яка не може підпадати під дію легально ефективних контрактів (контрактів, що порушують умови загальноприйнятої соціальної діяльності), та доходи від:

- сільськогосподарської діяльності (крім спеціальних секторів сільськогосподарської продукції);

- лісового господарства.

Акт про податок на доходи юридичних осіб, що набрав чинності 1 січня 1992 року, є головним законодавчим актом, який регулює справляння зазначеного податку.

Податок на доходи юридичних осіб сплачується за єдиною ставкою, яка за останні роки поступово знижувалася з 40% у 1996 році до 30% у 2000 році. Положення Акта передбачають подальше поступове зниження цієї