По-восьме, слід посилити роль держави у банківській системі шля-хом створення державних спеціалізованих банків (земельних, інвести-ційних та ін.), помітного здешевлення на цій основі кредитів, їх направ-лення для структурної перебудови та вирішення інших проблем (як ві-домо, комерційні банки України зосередили в своїх руках близько 75 % кредитного ринку, що значно стимулює подорожчання кредитів).

По-дев'яте, необхідно розпочати відродження села і проводити ви-важену аграрну політику.

На цій основі треба розпочати боротьбу України за досягнення еко-номічного суверенітету у розвитку технологічного способу виробництва.

Більш конкретними засобами досягнення поставленої мети є:

придбання за кордоном найновіших ліцензій на сучасні технології, вироби та матеріали, а також оперативне створення на їх базі власного

виробництва.

науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, створення зразків конкурентоспроможної промислової продукції, будівництво під-приємств по її масовому випуску, задоволення за рахунок неї потреб внутрішнього ринку, надання товаровиробникам державної допомоги у проникненні на зовнішній ринок) (засобами реалізації такої політики є створення державою відповідної науково-дослідної інфраструктури; укладання на конкурсній основі державних контрактів з великими під-приємствами на виконання наукових робіт, створення нових зразків промислової продукції та її закупівлю, тобто забезпечення для неї га-рантованого ринку збуту; тощо); пріоритетність для України випуску тих видів продукції, по яких вона займає передові наукові позиції (до них належать ракетно-косміч-на техніка, авіація, нові конструкції газових турбін, вироби порошкової металургії, зварювальні та композиційні матеріали, суднобудування та деякі інші);визначення як основних джерел капіталовкладень для виконання таких програм державних довгострокових позик; кредитів комерційних банків; коштів підприємств, одержаних шляхом надання державою по-даткових пільг; випуску акцій та їх продажу населенню за умови на-дання державою пільг при оподаткуванні дивідендів і гарантій їх одер-жання; частини коштів державного бюджету; коштів конверсійного та інвестиційного фондів, куди підприємства відраховують частину своїх доходів;

організація СП за участю країн СНД і країн далекого зарубіжжя (прикладом створення складного конкурентоспроможного продукту є літакобудування, і зокрема — побудова дослідних зразків літака ТУ-334 за участю Росії);

відновлення раціональних господарських і науково-виробничих зв'язків з країнами СНД і Східної Європи (відсутність таких кроків або надмірна їх повільність призводять до того, що окремі країни СНД зму-шені самостійно освоювати випуск частини тієї продукції, яка раніше вироблялася в Україні; крім того, держава при цьому втрачає традицій-ні ринки збуту);

створення нових форм ефективної взаємодії науки і техніки (технопарків тощо), а також вільних економічних зон, де легше формувати сприятливий інвестиційний клімат для залучення іноземного капіталу, створення СП тощо;

вжиття комплексу заходів по стимулюванню створення належних умов праці тощо (якщо це вдасться зробити, то одержані результати стануть найпотужнішим джерелом внутрішніх інвестицій, які в цілому є вирішальним фактором забезпечення капіталовкладень в оновлення технологічного способу виробництва);

створення комплексу умов для припливу іноземних інвестицій (ос-новними такими умовами є стабільність і досконалість законодавства щодо регулювання діяльності підприємств з участю іноземних інвести-цій; досконалість податкової системи та земельного законодавства; по-ліпшення механізму участі іноземних інвесторів у процесі роздержав-лення і приватизації (зокрема, вдосконалення методу оцінки майна, створення гнучкої системи розрахунків за приватизовуваний об'єкт, то-що); удосконалення системи бухгалтерського обліку; надання податко-вих пільг при інвестуванні іноземного капіталу в сучасні технології (енерго- і ресурсозберігаючі тощо); організація центру по аналізу ін-вестиційних пріоритетів і техніко-економічних обгрунтувань інвестицій *

надання пільг і допомоги вітчизняним товаровиробникам, які зай-маються експортом продукції та вкладають інвестиції в галузі та виробництва, зорієнтовані на випуск конкурентоспроможних товарів;

розробка комплексної національної стратегії економічно збалансо-ваного розвитку промислового виробництва, з виділенням пріоритетів науково-технологічного, експортоорієнтованого розвитку та використан-ням інструментів точкової підтримки виробників, які працюють в аван-гардних галузях і секторах промисловості, якнайефективніше забезпе-чують або можуть забезпечити в найближчій перспективі (і тільки в деяких випадках, коли йдеться про найперспективніші розробки з вели-ким лагом між впровадженням і масовим випуском,— у більш віддале-ному майбутньому) динамізацію технологічного розвитку країни та ва-лютні надходження;

забезпечення кращих економічних умов для передання високих технологій ВПК. до цивільних галузей виробництва шляхом сприяння створенню міжгалузевих концернів, а також виробництв високотехнологічної продукції на підприємствах подвійної спеціалізації;

підвищення ролі економічного та технологічного прогнозування, на-укової оцінки технологічних перспектив сучасного розвитку, поперед-ження техногенних катастроф, а також значення безпеки окремих ве-ликомасштабних промислових і будівельних проектів;

сприяння поступовому переходові до замкнутих виробничих циклів з мінімальним використанням ресурсів і обмеженими відходами.

Забезпечення економічної безпеки України вимагає раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування цілісної економічної політики. Для ефек-тивного проведення заходів щодо оздоровлення економіки України та досягнення відповідних результатів, у найкоротші терміни необхідно:

Визначити єдиний напрям структурної пе-ребудови економіки держави та скоординувати зусилля законодавчої, судової та виконавчої влад.

Віддати пріоритет розвиткові науки, нових технологій та освіти з тим, щоб економічне будів-ництво спиралося на науково-технічний прогрес та підвищення якісного стану трудових ресурсів.

Домогтися раціонального врегулювання та збалансованості суспільного виробництва, адже господарська система може ефективно працювати лише тоді, коли грошову масу буде збалансовано.

Під час вироблення грошово-кредитної політики слід врахувати той факт, що грошо-вий обіг не повинен піддаватися різким рефор-маційним впливам. Гроші, як найбільш "імпуль-сивний" елемент" економічних відносин, несуть велике соціа-льне навантаження і викликають як позитивну, так і негативну реакцію залежно від ступеня обґрунтованості в цій сфері рішень, що

приймаються. Грошово-кредитна політика, метою якої є економічне зростання, має здійснюватися