є розподільний характер фінансових відносин. Учасниками таких відносин у межах національної держави є : держава, підприємства, установи, організації, громадяни. Фінансові операції також можуть відбуватися між державами, національною державою та міжнародними фінансовими інститутами, між вітчизняними підприємствами та інофірмами.
Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів; вони формуються у суб'єктів господарювання і держави за рахунок різних грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на розширене відтворення виробництва, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства. При цьому слід розрізняти поняття "кошти" і "ресурси".
Грошово- кредитні кошти є ширшим і місткішим поняттям, ніж фінансові ресурси, які виражають фінансовий результат відтворювального процесу.
Фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин.
Використання фінансових ресурсів відбувається в основному через грошові фонди спеціального цільового призначення, хоча можлива і нефондова форма їх використання. Фінансові фонди - це важлива складова частина загальної системи грошових фондів.
Жодна інша економічна категорія, крім фінансів, не характеризується таким матеріальним носієм. Звідси можна зробити висновок, що
однією із специфічних ознак фінансів є те, що фінансові відносини завжди пов'язані із формуванням грошових фондів і нагромаджень, що приймають форму фінансових ресурсів.
Визначення специфічних рис цієї категорії дозволяє дати наступне визначення.
Фінанси - це грошові відносини, які виникають в процесі розподілу і перерозподілу на макрорівні вартості внутрішнього валового продукту і національного доходу на мікрорівні - виручки і прибутку з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання і держави з метою задоволення суспільних інтересів і потреб.