Зміст

Вступ

І. Становлення економічної думки.

1.1. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя.

1.2. Меркантилізм.

ІІ. Класична школа політичної економії.

2.1. Визначення класичної політичної економії в Англії.

2.2. Виникнення класичної політекономії у Франції.

2.3. Економічні вчення А. Сміта і Д. Рікардо.

ІІІ. Прагматизм і марксизм у політекономії.

ІV. Сучасний етап розвитку політекономії.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

кономічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що розглядають конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство.

Кожна з них має свій предмет, своє коло досліджуваних питань. Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії (політичній економії). Політична економія як наука склалась у ХVІІ ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Очевидно, уже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не складалися в будь-яку систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої доби й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові системи.

Оволодіння економічною теорією потребує знання магістрального шляху розвитку економічної думки. Історія економічної думки розкриває процес виникнення економічних категорій, концепцій, теорій, показує їх спадкоємність і безперервність процесу. Вивчення історії економічної думки необхідне і для розуміння й розвитку сучасних економічних теорій.

Історія дала вперше народу України можливість створити свою незалежну соціально-економічну систему. Отож, робити це треба вміло, так, щоб люди відчували, що економічні реформи здійснюються в їхніх інтересах, скеровані на підвищення їхнього добробуту, а соціальні зміни передбачають утвердження демократії, соціальної справедливості і впевненості у завтрашньому дні.

І. Становлення економічної думки

1.1 Економічні думки старого світу та середньовіччя

сторія економічної думки бере свій початок у глибокій давнині. Уже первісні люди мали якісь зачатки господарських знань, котрі були результатом осмислення виробничого досвіду. З розвитком су-спільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з'явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою архаїчного мислення і дійшли до нас в усній твор-чості стародавніх народів, релігіях, міфах, легендах та переказах, а пізніше знайшли своє відображення у писемних творах.

Одні з перших відомих нам пам'яток економічної думки нале-жать до епохи Стародавнього Єгипту. У них знайшли відображен-ня численні питання організації та управління державним господар-ством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Про економічну думку Стародавнього Єгипту можна довідатися насамперед з творів державних чиновни-ків (писарів). До нашої доби дійшли «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара», «Проречення Іпусера», «Пророцтво Неферті», «Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі», різ-ні адміністративно-господарські та юридичні документи.

У Стародавньому Єгипті здійснювався ретельний облік трудових та матеріальних ресурсів. Тому періодично проводилися переписи населення з урахуванням вікових і професійних особливостей, скла-далися земельні кадастри, обліковувалась худоба та інші матеріальні ресурси. Адміністративно-господарські документи характеризують організацію та управління державним (царсько-храмовим) госпо-дарством, організацію праці царських ремісників (майстрів) та зем-леробів — безпосередніх виробників матеріальних благ у староєгипетському суспільстві.

Важливе місце у давньоєгипетській літературі належить повчан-ням — творам дидактичного характеру, в яких розглядаються пи-тання управління державним господарством на найрізноманітніших його рівнях.

Заслуговують на увагу такі пам'ятки економічної думки Старо-давнього Єгипту, як «Проречення Іпусера» (відома копія початку XVIII ст. до н.е.) та «Пророцтво Неферті». Вони розповідають про соціальний переворот, що стався у XXIII—XXI ст. до н.е., описують розпад централізованої системи управління, розкрадання податко-вих декларацій, знищення сувоїв законів судової палати та ін.

Одним із найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія (Дворіччя). На відміну від Стародавнього Єгипту, у дер-жавах цього регіону порівняно швидко розвивалися приватна влас-ність та товарно-грошові відносини, посилювалося соціальне розшарування суспільства. Держава намагалася за допомогою зако-нодавства регулювати економічну діяльність населення та регла-ментувати приватноправові відносини.

Відомою пам'яткою економічної думки XVIII ст. до н.е. є закони вавилонського царя Хаммурапі. Текст законів складається зі вступу, 282 статей та підсумку. Основна мета законів — усебічне зміцнення економічної влади держави. Найбільш цікаві (з економічного погля-ду) статті, присвячені питанням охорони власності вавилонських громадян, питанням оренди, найму, лихварства.

У цілому закони царя Хаммурапі є системою правових норм, спрямованих на регулю-вання соціально-економічних відносин у Вавилоні XVIII ст. до н.е.

Економічна думка Стародавньої Індії, як правило, була оповита релігійною оболонкою. Економічні проблеми окремо не досліджу-валися, а розглядалися в давньоіндійській літературі лише у зв'язку зі спробами вирішення соціальних та політичних завдань. В основі староіндійських уявлень про суспільство лежала концепція станової (варнової) ієрархії та кастової визначеності професійних занять. Пи-семними джерелами середини І тисячоліття до н.е. є переважно ре-лігійні трактати буддійські та брахманістські (індуїстські). Вони да-ють уявлення про соціальну структуру суспільства і містять цікавий матеріал, що характеризує специфіку сприйняття окремих економіч-них категорій, зокрема власності, майна.

Велика кількість брахманістських творів грунтується на концепції трьох цілей життя людини — релігійного обов'язку, матеріальної ви-годи та чуттєвої любові. Кожній із цих цілей присвячено відповідну літературу. Найвідомішими книжками про обов'язок (дхарму) є «Закони Ману», про вигоду (артху) — «Артхашастра», про кохання (каму) — «Камасутра». «Закони Ману» (близько II ст. до н.е. — І ст. н. е.) — це збірка релігійних, моральних, політичних та правових вка-зівок, що приписувалися міфічному родоначальникові людей Ману.

У давньоіндійській літературі вже наявні відомості про економічний лад держави, а також відображено практичні знання в галузі ведення господарства, подано рекомендації щодо управління ним,