Трактат «Землеробство», написаний Марком Порідієм Катоном Старшим (234 — 149 до н.е.), узагальнює досвід і містить практич-ні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос-подарства з певною ринковою орієнтацією.

Позбавлення селян землі і концентрація її в руках великих земле-власників зумовили необхідність проведення аграрних реформ. Опрацювання проектів таких реформ та їх втілення в життя зв'язані з іменами народних трибунів братів Гракхів — Тіберія (162—133 до н.е.) і Гая (153—121 до н.е.).

Пізніше аграрні проблеми досліджували такі представники еко-номічної думки Стародавнього Риму, як Марк Теренцій Варрон (116 — 27 до н.е.) і Луцій Юній Модерат Колумелла (І ст. н. е.). У трактаті Варрона «Про сільське господарство» знайшло відобра-ження зростання товарності рабовласницьких господарств та їх пе-ретворення на господарства напівнатурального-напівтоварного типу.

У центрі римської економіч-ної думки завжди стояли питання організації рабовласницького гос-подарства та управління ним. Серед проблем, відображених у творах античних авторів, основною була проблема рабства. У тлу-маченні рабства економічна думка античності еволюціонувала від розуміння його як природного явища до критики й визнання загаль-ної рівності людей (в ідеях раннього християнства).

Після падіння Римської імперії (V ст.) починається так звана до-ба середньовіччя, що триває аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Мис-лення середньовічної людини мало теологічний характер. Економі-чна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. Цей про-цес почався лише в період пізнього середньовіччя (XVI — XVII ст.). Те, що можна розглядати як прояви економічної думки, просякнуто духом практицизму. Середньовічні трактати містять численні конк-ретні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення економіч-них процесів та явищ. У добу не лише раннього (V — X ст.), а й на-віть класичного середньовіччя (XI — XV ст.) так і не з'явилося жод-них теоретичних творів з економічних питань. Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є юри-дичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас відбилися в різних «єресях» та економічних вимогах селянських повстань.

У літературі країн Західної Європи в добу раннього середньовіч-чя під впливом християнства висловлюються ідеї про рівність лю-дей перед Богом, про працю як єдине джерело існування, про необ-хідність ділитися майном з бідними; прагнення багатства визнається пороком, що не личить справжньому християнину. Проблеми общи-ни знайшли відображення в «Салічній правді» (Салічному законі) — записі давнього звичаєвого права племені салічних франків. Запис було зроблено з розпорядження короля Хлодвіга (481 — 511), а зго-дом доповнено й перероблено його наступниками.

Інша пам'ятка західноєвропейської економічної думки раннього середньовіччя «Капітулярій про вілли» (початок IX ст.) Карла Ве-ликого (чи його сина — Людовіка Благочестивого) дає уявлення про організацію й управління вотчиною. Згідно з «Капітулярієм» вся зе-мля вотчини була у власності її володаря (вотчинника), а більшість населення становили закріпачені селяни.

Розвиток економічної думки класичного середньовіччя, як і в попередній період, відбувався під величезним впливом християн-ської церкви. Найбільшим тогочасним авторитетом, який висловив багато важливих економічних ідей, був Фома Аквінський (Аквінат) (1225/26 — 1274), якого вже 1323 р. було канонізовано, а його вчення 1879 р. було проголошено єдино істинною філософією ка-толицизму. Основними творами Фоми Аквінського є «Сума проти язичників» та «Сума теології». У своїх поглядах на політичний і соціальний устрій суспільства він виступав за централізацію влади і визнавав соціальну ієрархію, оскільки поділ на стани «походить від Бога».

На економічну думку середньовічної Західної Європи помітно вплинули також різноманітні релігійні єресі. Єресі, як правило, були засобом прояву опозиційних настроїв певних соціальних верств.

Історія економічної думки України часів раннього та класичного середньовіччя зв'язана з добою. Київської Русі — першої держави на українській етнічній території.

Визначною пам'яткою соціально-економічної та полі-тичної літератури доби Київської Русі є «Руська правда» — зведен-ня законів давньоруського права XI—XII ст. Відомі 106 списків «Руської правди», які складено в XIII—XVIII ст. Статті «Руської правди» відбивають соціальну структуру й відносини власності дав-ньоруського суспільства.

“Повесть временних лет” — монументальний історіографічний і літературний документ початку XII ст., що належить перу ченця Печерського мо-настиря Нестора.

З пам'яток давньоруської літератури, що з них можна дізнати-ся про економічну складову суспільного життя, можна назвати також «Повчання дітям» Володимира Мономаха (початок XII ст.).

Галицько-Волинський літопис XIII ст. розповідає про економі-чну політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, запрошуючи для цього вмілих ре-місників, торгових людей.

У 80-ті роки XVI ст. у ході боротьби проти унії та католициз-му виникає так звана полемічна література, яка в багатьох аспек-тах стосується й економічних проблем. З цього погляду важли-вими є твори Івана Вишенського (1545/50 — 20-ті роки XVII ст.), який наголошував на проблемах соціальної рівності.

У найбільш закінченому вигляді економічну думку пізнього середньовіччя репрезентує меркантилізм.

1.2 Меркантилізм

Першим проявом економічних ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у XV ст., але ве-ликого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою генези-су меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталіз-му. Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи датується XVI ст. Раніше в окремих містах