На цей час вже склалися декілька напрямків формування і розвитку законодавчої бази з питань регулювання ринку цінних паперів:*

Закони, укази, постанови з питань формування та регулювання ринку цінних паперів в цілому;*

Закони, укази, декрети, постанови, нормативні акти з питань визначення видів цінних паперів, порядку їх реєстрації, випуску та регулювання обігу;*

Закони, постанови, нормативні документи з питань розвитку професійної діяльності на ринку цінних паперів;*

Закони, нормативні документи, що здійснюють опосередковане законодавче регулювання відносин на ринку цінних паперів та діяльності його учасників;*

Закони, укази, постанови та інші законодавчо-нормативні документи, які забезпечують здійснення фінансової та інвестиційної політики в Україні, що сприяє розвитку ринку цінних паперів;*

Державні програми, специфічні акти-концепції, які визначають методи та напрямки регулювання ринку цінних паперів. Це, зокрема, Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, програми діяльності Уряду, програми приватизації та інші;*

Договори, конвенції, угоди, укладені з міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими структурами в сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку цінних паперів;*

Кодекси, положення яких регулюють встановлення правовідносин власності на ринку цінних паперів. Сюди можна віднести Цивільній кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення.

Слід наголосити, що загальні засади регулювання відносин ринку цінних паперів в Україні встановлюються не лише згаданими законодавчо-нормативними документами, а також Законом України "Про власність", яким визначається поняття права власності і його складових - прав володіння, користування і розпорядження, закріплює форми власності, підтверджує принципи рівності всіх форм власності і гарантії захисту прав та інтересів власників від неправомірних дій з боку юридичних чи фізичних осіб або держави [11, с. 245].

Крім цього, закон України “Про цінні папери та фондову біржу” визначає види цінних паперів, встановлює порядок випуску та обігу їх на ринку, вимоги щодо реєстрації емітентами випуску різних видів цінних паперів та інформації про їх випуск у відповідному державному органі, порядок видачі дозволу на посередницьку діяльність з цінними паперами, а також закріплює правовий статус та компетенцію фондової біржі. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” складається з двох розділів:

а) розділ І Цінні папери, порядок їх випуску та обігу;

б) розділ ІІ Фондова біржа.

В першому розділі надані визначення цінних паперів, емітентів цінних паперів, їх види. Необхідно підкреслити, що всі ці дані трактуються разом із змінами. Наприклад, стаття 3 “Види цінних паперів” дана із змінами, внесеними згідно із Законом № 2680 – ХІІ від 14.10.92, в редакції Закону № 719 – ХІV від 03.06.99. У главах 2, 3, 5, 6 міститься інформація про випуск, придбання, основні характеристики акцій, облігацій, векселів та ощадних сертифікатів і векселів. У статті 26 “Діяльність по випуску та обігу цінних паперів” йдеться про діяльність по випуску та обігу цінних паперів, якою визначається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами) , для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Цим законом визначаються мета та форми державного регулювання ринку цінних паперів, органи, що здійснюють державне регулювання, зокрема, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність і відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на зазначеному ринку.

В законі визначаються учасники ринку цінних паперів та мета державного регулювання ринку цінних паперів. Так, учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів [2].

Одним з основних законів, який регулює правові відносини на ринку цінних паперів є Закон України “Про Національну депозитну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. Цей закон визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні [21, с. 316].

Даний закон містить декілька розділів:

загальні положення;

депозитарна діяльність;

учасники Національної депозитарної системи;

особливості електронного обігу цінних паперів;

регулювання діяльності національної депозитарної системи;

прикінцеві положення.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників і цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі - Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з