Економічна енциклопедія:
Власник – фізична або юридична особа, яка володіє речами, майном, цінностями, благами, об’єктами інтелектуальної власності тощо, привласнює доходи, виступає з іншими власниками7.
Визначення “господаря” та “хазяїна” відсутнє.
Розпорядник – 1) керівник, управляючий; 2) особа або організація, яка згідно з рішенням суду несе повну відповідальність за збереження та розподіл активів і обов’язків померлого, який не залишив заповіту8.
Так як основою була взята теорія, передана з колишнього Радянського Союзу все стає зрозумілішим, оскільки там не могла визначатися суть землевласника чи господаря, бо такого розмежування не дозволяла відсутність приватної власності на землю, свобода орендно-господарських відносин та ін.
Відомо, що головна мета відносин приватної форми власності – знайти та утвердити реального власника і господаря майна. Та цього мало. Щоби дії господаря та власника були ефективними, їм необхідно усвідомити функції, які за сьогоднішніх умов багато в чому змінилися порівняно з передприватизаційним періодом. А головним критерієм селянина-господаря повинно бути не те, що він працює біля землі з діда-прадіда і це дасть йому можливість найефективніше господарювати, а не, що найважливіше функція господаря є моральна, фінансова готовність і відповідальність. З органів державного управління, потребується робота, яка б допомогла впровадити ці функції в життя. І важливо те, що сьогодні приватники аграрного сектора готові до цього.
В сільському господарстві визначальним критерієм власності, головним засобом виробництва являється земля, саме тому довкола неї процес приватизації зупинився найбільше.
1.2 Доцільно чітко розмежувати категорії “господар” і “власник”, оскільки їх суміщення створює незрозумілість, неясність та дає можливість корегувати функціям господарювання і як наслідок цього – правами власника чи господаря.
Схема орендно-господарських відносин між всіма можливими суб’єктами господарювання
орендна плата
засоби в-ва, що здаються
основою цих розмежувань, як бачимо, являється існування приватної власності та орендно-господарських відносин.
Дана схема визначає функції та повноваження кожного суб’єкта орендних відносин у сільському господарстві. Розкриємо їх:
Для спрощеного варіанту виграшем чи програшем у даних відносинах ми будемо вважати лише орендну плату.
власник – має повноваження володіти, розпоряджатися та користуватися приналежною йому власністю, але залишається власником у випадку, коли реалізує лише дві перші функції власності; реалізуючи третю – він фактично стає господарем. Прибуток землевласника складається з орендної плати, яку сплачує користувач чи господар-орендар за користування землею чи іншими засобами виробництва.
Користувач – суб’єкт, який має право користування об’єктом власності. Його прибуток являє собою дохід, отриманий від використання орендованого об’єкта “мінус” орендна плата власникові. Мається на увазі, що користувач не має у своєму володінні нічого: все орендар, що його й відрізняє від господаря-орендаря;
Господар-орендодавець – це суб’єкт орендних відносин, який свою власність поділяє на дві частини. На одній він діє як хазяїн – на іншій проявляє себе як власник: здає в оренду. Прибуток являє собою прибуток господаря “плюс” орендна плата.
Господар – суб’єкт економіки, який володіє, розпоряджається і використовує об’єкт власності. Його прибуток рівний прибутку користувача “плюс” додаткова вартість (на що звертав увагу Карл Маркс);
Власник, який здає одну частину власності в оренду, а на іншій працює – все одно, що господар-орендодавець, прибуток його складається з тих самих ???, тому ми його не вводили в схему;
Господар-орендар – особа, як має, з однієї сторони, повноваження і обов’язки користувача, а з іншої – господаря.
Прибуток рівний прибутку господаря “мінус” орендні платежі.
Приватна власність тут виступає фундаментом виникнення як орендно-господарських відносин, так і всіх вище перелічених суб’єктів. Вона впливає на останніх за допомогою методів, які характерні ринковим відносинам господарювання (про це йтиметься далі).
Наявність категорій “господаря” і “власника” та ін. співпраця дає можливість відносинам власності й економіці загалом більш широко розгорнути свої важелі впливу та більш тісно функціонувати з різними галузями народного господарства. “Владелец может обладать правом, не осуществляя его, не пользуясь им. Отдельные владельцы издавна делегировали полномочия управляющим, но сохраняли при этом за собой получение доходов от собственности”99 . Тобто власник є формальним господарем, який не реалізує такий складник юридичної форми власності як користування.
Вирішальним критерієм діяльності господаря є його права (свобода дій). До них виділяємо ті, які зародилися в нашій держав з початком функціонування приватної власності:
безпосередня можливість щодо вибору ринку закупівлі сировинних матеріалів, ринку збуту готової продукції, реалізації набутого досвіду, кредитних установ, методу організації праці, зрештою – вибору виду господарської діяльності, орендування земельних паїв;
свобода, яку завжди обходила стороною загальнонародна власність – володіння, користування та розпорядження виробленою продукцією і прибутком;
вибір такого економічного простору, який би забезпечував настільки вільне господарювання, наскільки воно дозволене законодавством;
можливість об’єднання, злиття, укрупнення, приєднання та ін.
Свобода прав для власника:
право володіння, розпорядження, використання;
вибір споживача за законами ринку;
вибір економічного та соціального простору для взаємодії;
свобода в примноженні багатства.
Інтерес користувача щодо об’єкта власності (земельного поділу) полягає перш за все в його виснажливому використанні. Щоб цього запобігти, необхідно збільшувати термін оренди землі до 20-25 років, саме так це роблять у Франції. Для власника інтерес полягає в збереженні родючості землі, бо це його власність назавжди. Господар в цьому випадку цінує родючість землі як і орендодавець, при цьому використовує її ефективно з інтересом на перспективу. “Интерес и перспектива – наиболее действенный мотив и стимул постоянной заботы собственника об объекте собственности, организации эффективной деятельности объекта в течении всего жизненного цикла его существования”110 0.
Існування ефективного землевласника