В.І. Редорович дав визначення СГК, а також запропонував законодавчо закріпити його юридичні ознаки.

Наукові проблеми правового регулювання членських відносин у СГК досліджується такими вченими як Н.І. Титова В.І. Федорович.

Щодо нового інституту селянського (фермерського) господарства, то він досліджується О.О. Погрібним, Н.І. Титовою, Т.П. Проценком, Л.В. Логушем, М.І. Ващишин 35.

Професор Н.І. Титова запропонувала визначення поняття СФГ, а також визначила його як юридичну особу.

Щодо земельних відносин у СФГ, то вони досліджувались Н.І. Титовою, М.Л. Вацишиним.

Правовий режим СФГ досліджують Н.І. Титова, В.І. Семчик, О.О. Погрібний, Т.П. Проценко та інші вчені. Н.І. Титова бачить майбутнє у подальшому зміцненні прав фермерів як приватних власників 35.

Проблеми правового забезпечення соціального розвитку села досліджуються Н.І. Титовою, Ц.В. Бичковою, В.І. Андрейцевим 19,с.21-25, В.В. Носіком та іншими вченими.

Н.І. Титова та Ц.В. Бичкова пропонують закріпити на конституційному рівні принцип державної підтримки сільського господарства, принцип державного забезпечення соціально-економічних умов життя і праці селянина 15,с.6;49;с.38.

Роль селянства в суспільстві було обгрунтовано професором Н.І. Титовою.

Правові питання приватизації майна в агропромисловому були грунтовно досліджені І.В. Семчиком 35.

Отже, виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права зумовлює подальший розвиток і розширення аграрно-правових наукових досліджень. Саме науково-аграрного права має сприяти процесу формування та розвитку нових правових інститутів.

2.3

Сучасна аграрна політика української держави спрямована на реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки, завданням якого є забезпечення існування множинності форм власності на землю та форм господарювання на ній з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Здійснення аграрної реформи неможливе без її належного правового забезпечення, особливого значення набуває проблема наукового обгрунтування подальшого розвитку комплексної галузі законодавства – аграрного законодавства.

Слід зазначити, що важливим є з’ясування структури та особливостей аграрного законодавства, що дасть можливість виявити основні тенденції розвитку даної галузі права та перспективи її вдосконалення 31,с.95-102.

Проблеми розвитку аграрного законодавства досліджувались багатьма юристами. Потрібно відзначити, що комплексних наукових досліджень сучасного аграрного законодавства є небагато.

Серед авторів слід виділити В.І. Семчика 14, Н.І. Титову 15, В.В. Янчука, Ц.В.Бичкову 32,с.38-42,46, Андрейцева 19.велике теоретичне значення мають дослідження проблеми сільськогосподарського законодавства Н.І. Титової 15, І.Ф. Кузьміна, Г.Є. Бистрова та інших вчених.

Крім того, важливу роль для з’ясуавння природи аграрного законодавства мають дослідження вчених – представників науки колгоспного права. Особливо треба відзначити праці В.З. Янчука.

У сучасній аграрно-правовій науці поняття аграрного законодавства дають у своїх працях Н.І. Титова 15, В.К. Гуревський 31.

Кожна галузь законодавства, зазначає Н.І. Титова, “є окремим самостійним і специфічним системним утворенням, що має об’єктивно-суб’єктивну основу і складається із закономірно послідовної сукупності нормативних актів 15.

Слід також зазначити, Г.Є. Бистров вперше розробив наукову класифікацію нормативно-правових актів аграрного законодавства за специфікою юридичного типу правового регулювання аграрних відносин (уніфіковані та диференційовані нормативно-правові акти) 31.

Розвиток аграрного законодавства в Україні, покликаного забезпечити реалізацію аграрної реформи, зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права: інститут аграрної реформи; інститут приватної власності на землю; колективної власності на землю; інститут сільськогосподарської оренди; інститут селянського (фермерського) господарства; сільськогосподарської кооперації та інші.

Але слід підкреслити, що розвиток аграрного має пройти вирішення декількох проблем.

Наприклад, Н.І. Титова зазначає, що конституційні засади аграрного законодавства, що були розроблені до прийняття Конституція України, не знайшли повного відображення в Основному Законі. Конституція не закріпила положення про пріоритетність розвитку сільського господарства, принцип державної допомоги сільськогосподарським виробникам, державного забезпечення соціально-економічних умов життя селянина та ін. 15.

Потрібно також сказати, що деякі суспільні відносини, що виникають в процесі сільськогосподарського виробництва довго не були врегульовані.

Наприклад, із запізненням були прийняті Закони ”Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про фіксований сільськогосподарський податок” 31. Законодавчого врегулювання потребують аграрно-трудові відносини, права селян, правове становище державних, приватних, лінійних??? підприємств в аграрному секторі економіки тощо. Крім того, потребує детального врегулювання фінансова, договірна та кредитна діяльність в аграрному секторі економіки, а також зовнішньоекономічна діяльність аграрних об’єктів.

Актуальною проблемою є вироблення механізму приватизації земель 31.

Слід також підкреслити, що більшість аграрних нормативно-правових актів є нестабільними. Велика кількість змін була внесена до земельного кодексу, Законів “Про власність”, “Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК в народному господарстві”, “Про селянське (фермерське) господарство” та інших.

В деяких випадках, нові нормативно-правові акти суперечать вже існуючим.

Слід також сказати, що багато нормативно-правових актів мають суто декларативний характер, оскільки немає механізму їх реалізації.

Це стосується, насамперед, Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Багато положень цього закону не діють.

Отже, сучасний розвиток аграрного законодавства є безсистемним. Актуальною є проблема розробки і прийняття єдиного кодифікаційного акта. Таким чином, як вважає Н.І.Титова, мають стати основи аграрного законодавства України 15. Прийняття такого акту є важливим для підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки, а також могло б полегшити правозастосовчу діяльність в цій сфері 31. Прийняття такого акту дало б можливість усунути усі протиріччя і прогалини в діючих нормативно-правових актах, забезпечить їх єдність та взаємоузгодженість. Крім того, пропонується прийняти і Закон України “Про сільське господарство” 33,с.125-128.

У процесі розробки і прийняття цих нормативно-правових актів аграрного законодавства України, важливу роль має відігравати аграрно-правова наука, шляхом здійснення науково-теоретичних досліджень та розробки конкретних рекомендацій щодо його класифікації, розробки визначень основних понять сільськогосподарського виробництва.

Усі згадані особливості розвитку аграрного законодавства, вимагають подальшого розроблення теорії законодавства, принципів його розвитку, вироблення нових підходів до поняття, характеристики змісту, перспектив розвитку аграрного законодавства.

Саме аграрно-правова наука має дослідити нові суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі