Розрахунки експертів свідчать, що для нормалізації процесу відтворення основного капіталу обсяги його інвестування повинні становити не менше 20% БВП. Для вирішення цього завдання можуть бути запропо-новані найбільш результативні шляхи:

- вдосконалення амортизаційної політики, спрямування її на інтенсивне оновлення та ефективне використання основного капіталу;

- створення пільгових умов при оподаткуванні прибутку, спрямованого на технічне переоснащенім виробничого потенціалу;

- прискорення виведення з експлуатації незадіяних фізично зношених та морально застарілих основних засобів;

- орієнтація грошово-фінансової системи на потреби галузей та регіонів у фінансуванні пріоритетних інвестиційних проектів і програм;

- створення та запровадження комплексної системи страхування і гарантування інвестиційних ризиків;

- створення сприятливих умов для прискорення залучення іноземних інвестицій.

Вітчизняний досвід інвестиційної діяльності за останні роки, а також прогресивні тенденції, які проявляються у цій сфері в розвинених країнах, підтверджують, що основним напрямом подальшого реформування економіки України є стратегічна орієнтація на інноваційний тип розвитку.

Значення такої трансформації визначається комплексом проблем, розв'язуваних у цивілізованому світі за допомогою інновацій. В першу чергу це завершення структурної перебудови економіки і прискорення темпів економічного росту; досягнення високої конкурентоздатності продукції на світовому рийку за допомогою високих темпів оновлення продукції, техніки і технологій; збільшення експорту високотехнологічної продукції; поступового забезпечення необхідних темпів імпортозаміщення; ефективного використання усіх ресурсів - матеріальних, фінансових, природних і людських.

В той же час усі заходи щодо формування сприятливого інвестиційного середовища повинні концентруватися навколо трьох векторів інвестиційної активності: законодавчого визначення інвестиційної та інноваційної політики, залучення до активного інвестування усіх форм господарювання; спрямування обмежених централізованих інвестиційних ре-сурсів на виконання першочергових, пріоритетних програм.; створення високотехнологічних і конкурентоспроможних виробництв для забезпечення майбутнього прогресу.

Для серйозного покращення стану інвестиційного середовища в Україні необхідно зміцнити інститути державної влади: вдосконалити законодавство, зробити дієвою діяльність судів, викоріняти злочинність та корупцію.

Ця робота повинна проводитись паралельно з винятково важливими структурними зрушеннями - вирівнюванням умов конкуренції та подальшою лібералізацією економіки. Неефективні підприємства не повинні підтримуватися державою та місцевою адміністрацією ні прямо, ні опосередковано. Відчувається гостра потреба у створенні повноцінної інвестиційної інфраструктури, в першу чергу розподільчої та накопичувальної систем (банків, страхових компаній, пайових і пенсійних фондів, фондового ринку, тощо), інвестори повинні мати можливості зниження або ліквідації ризиків шляхом загальноприйнятих у світовій практиці фінансових та правових інструментів.

Створення сприятливого інвестиційного середовища та посилення механізму мотивації довгострокового вкладення коштів пов'язане з використанням як ринкових заходів (розвиток конкуренції, обмеження моно-полізму, забезпечення можливостей ефективного вкладення капіталу у виробництво), так і заходів щодо централізованого державного регулювання інвестиційної діяльності.

Ключовий принцип державної політики по відношенню до внутрішніх Інвесторів полягає в тому, щоб, не втручаючись в їх діяльність, максимально сприяти підвищенню їх Інвестиційної активності та забезпеченню надійного захисту вкладених коштів.

З метою залучення капіталу незалежних інвесторів необхідно створити систему диференційованих податкових пільг, які б компенсували несприятливі чинники інвестиційного середовища: субсидії за рахунок бюджету та інвестування проектів у пріоритетних галузях; звільнення від податків коштів підприємств, які спрямовуються па розвиток свого виробничого потенціалу; надання пільгових кредитів громадянам на житлове будівництво в доповнення до їх власних коштів.

Незважаючи на зростання інвестиційної активності суб'єктів господа-рювання, головна функція стратегічного управління інвестиційною сферою розвитку виробництва повинна залишатися за державою, за її органами управління.

Центральні та місцеві органи державного управління повинні займати ключові позиції у формуванні стратегії інвестиційної політики і визначенні ефективних напрямів капіталізації економіки. При цьому мова по-винна йти не про управління дуже обмеженими коштами державного та місцевих бюджетів, а про роль держави у формуванні та реалізації цілеспрямованої, дієвої та ефективної системи управління інвестиційною діяльністю, яка б передбачала перехід від директивного до проектного управління, на засадах якого розвивається виробничий потенціал в усіх цивілізованих країнах.

1 перший крок у цьому напрямі повинен бути спрямований на визначення «точок росту» економіки, вкладення капіталу в які дозволить, створювати осередки економічного пожвавлення. Втягуючи в орбіту свого тяжіння суміжні виробництва і формуючи зони інноваційного прориву, вони будуть створювати хвилі економічного зростання і забезпечать передумови піднесення усього народногосподарського комплексу.

Результати академічних досліджень підтверджують, що оподаткування ще не належить до числа вирішальних факторів здійснення прямих іноземних інвестицій. Наприклад, базова ставка оподаткування прибутку корпорацій у Німеччині - 70,8% (часто цей норматив на практиці зменшується до 50-55% завдяки численним пільгам), проте це не лякає інвесторів.

Аналогічних висновків дійшли і фахівці німецької консультативної групи, які в ході дослідження умов іноземного інвестування в Україні опитали найбільших інвесторів, що працюють у різних галузях. Жоден із нерезидентів не визнав, що недосконала податкова політика є перешкодою для інвестування.

Більшість опитаних (60%) відповіла, що податковий фактор для них узагалі не суттєвий.

Інвестори розуміють, що прибутковість капіталу визначається не тільки ставкою оподаткування, а й методикою обчислення бази оподаткування. Йдеться про порядок обрахунку амортизації", правила обліку запасів, віднесення плати за кредит та страхування на витрати виробництва тощо.

З Іншого боку, необхідно врахувати, що розвинуті країни напрацювали значний досвід податкового стимулювання іноземного інвестування. Система оподаткування побудована таким чином, аби постійно заохочувати інвестиції.

Питання, які потрібно вирішити, для покращення інвестиційного клімату в Україні

Уряди західних країн не мають безпосереднього впливу на інвестування. Уряди інших країн можуть сприяти інвестуванню в Україну лише непрямими шляхами, наприклад, надаючи Інформацію, організовуючи спільні відрядження, підтримуючи вивчення можливостей інвестування, забезпечуючи страхувальні схеми стосовно некомерційних ризиків. Але головне рішення: інвестувати чи ні і в яку країну - приймається кожною окремою компанією.

Друге питання, полягає в тому, що компанія не буде інвестувати з метою тільки