непряме втручання — створення відповідного інвестиційного середовища: політичного, правового, освітнього, макроекономічного: формування відповідної ідеології.

Макроекономічне середовище передбачає, у свою чергу, крім створення певних економічних умов господарювання для суб'єктів інвестиційної діяльності, методи макроекономічного впливу на інтенсивність інвестування :

використання методів грошово-кредитного впливу;

бюджетне регулювання;

пільгове чи обмежувальне оподаткування.

Міжнародну інвестиційну діяльність зумовлено розвитком господарських зв'язків між країнами світу, і залежить вона як від об'єктивних економічних законів, так і від політико-економічної мети діяльності національних держав у світовому політичному й господарському просторі. Ці чинники суттєво позначаються на Інтенсивності та напрямах міжнародної міграції капіталів.

Міжнародна інвестиційна діяльність держав здійснюється у двох напрямах: вивезення капіталів І залучення іноземних інвестицій у країну.

Вивезення капіталів зумовлюється дією низки чинників [38, с. 41]:

надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів);

потребою в нових ринках збуту, сировини;

формуванням певного рівня конкурентоспроможності економіки;

міжнародним поділом праці;

транснаціоналізацією світової економіки;

пошуком стабільних умов застосування капіталів;

політичними мотивами і т, п.

Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає:

за обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;

низької інвестиційної активності власних інвесторів;

необхідності залучення разом з інвестиціями нової техніки та технології;

бажання створити конкурентоспроможну економік}', освоїти: світові ринки;

потреби в модернізації соціальної структури суспільства;

з політичних мотивів тощо.

Залучення іноземних інвестицій пов'язане із зовнішньою та внутрішньою політикою держави і здебільшого відбувається за її участі. Інвестиційна політика держави щодо залучення іноземних інвестиційних ресурсів визначається стратегією держави, котра спирається на принципи національних переваг і національних пріоритетів і формує так звану інвестиційну привабливість країни.

Інвестиційна привабливість країни — це сукупність політичних, соціальних, інституціональних, екологічних, макро- і мікроекономічних умов функціонування національної економіки, що забезпечують стабільність інвестиційної діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів [51, с. 19].

Інвестиційний клімат не є новим явищем для української економічної науки. Теоретичне обґрунтування його було здійснене ще у роки перебудови за часів СРСР, але без врахування регіональних особливостей, зокрема України. Зазначена проблема виходить за рамки чисто теоретичного інтересу.

Практичне її значення полягає у тому, що чітке розуміння поняття «інвестиційний клімат» дозволяє створити конструктивну систему орієнтирів та цінностей, в рамках якої діють інвестори, і на цій основі приймати виважені рішення щодо здійснення капіталовкладень.

Для характеристики інвестиційного клімату не існує загальновизначених показників. Інвестиційний клімат формується під впливом економічних, політичних, технічних та соціальних чинників, найвагомішу роль серед яких відіграють економічні параметри приймаючої країни.

Так, на думку Б. Губського, саме інвестиційний потенціал (об'єктивні, кількісні, умови Інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни щодо ймовірності втрати в ній інвестицій чи дохід від них) визначають інвестиційний клімат [25;50].

Заслуговує уваги й точка зору російських науковців про те, що інвестиційний клімат включає в себе систему прийняття капіталу (СПК) —сукупність правових актів і установ, які втілюють державну політику у відношенні капіталовкладень з-за кордону» [16;125].

Український вчений Б.Карпинський Інвестиційний клімат визначає за формульованим підходом як комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на певній території та дають у своєму сумарному прояві синергічний ефект [18;39]. У формульованому вигляді це виглядає таким чином:

(1.1)

виходячи з умови, що аі є А1 А = (а1, а2, ... аn),

де:

ІКА - інвестиційний клімат території;

аі, - і-тий елемент системи ІКА;

ІЕі, - і-тий інвестиційний елемент.

З практичної точки зору «інвестиційний клімат» являє собою комплекс політичних, соціально-економічних, організаційно-правових, соціокультурних. фінансових та географічних чинників, на підставі яких Іноземний підприємець оцінює ступень ризику своєї діяльності, визначає рівень доходності щодо капіталовкладення, який його влаштовує, і в результаті приймає рішення про здійснення інвестицій [18, с. 41].

Вищенаведені параметри в найбільшому варіанті визначають своєрідну систему цінностей зарубіжного інвестора. Комплексний аналіз цих складових в залежності від мети інвестування дає можливість отримати синтетичний Індекс Інвестиційної привабливості певної країни, який служить критерієм зрілості ринкових реформ та довіри світового співтовариства до економічної ситуації, що склалася в державі в цілому. Рейтинги інвестиційного клімату регулярно визначають і публікують.

Несприятливий інвестиційний клімат в Україні створюють:

1. Економічна і політична нестабільність.

До економічних факторів, що не сприяють покращанню інвестиційного клімату в нашій державі, можна віднести, нестабільну систему зовнішньоеко-номічної діяльності; замкнутість української економіки на державах СНД, з якими зв'язки зараз порушено; незбалансованість економіки; неконвертованість національної валюти і непевність валютного ринку. Що стосується політичної нестабільності, то в Україні вона характеризується перш за все частою зміною уряду та змінами в інших ешелонах влади. корумпованістю владних структур, невизначеністю економічної стратегії.

2. Погана матеріально-технічна база і нерозвиненість інфраструктури.

Зовнішньому інвесторові доведеться затратити значні кошти, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом і можуть бути неприбутковими для виправлення цього становища.

3. Негативні фактори соціального характеру.

Це, перш за все, безробіття, зубожіння населення, розпад чисельних громадських структур тощо. В нашій країні триває повзуча тенденція до зростання безробіття.

4. Фактична відсутність професійно підготовлених інформаційних і консультативних інфраструктур позбавляє інвестора точної економічної і правдивої, науково обґрунтованої інформації, що не дозволяє йому прийняти ефективні управлінські рішення.

5. І нарешті, негативні геополітичні фактори, а саме: територіально-етнічні конфлікти, суперечки, сепаратистські виступи.

Аналізуючи негативні та позитивні складові інвестиційного клімату нашої держави, не можна заперечувати той факт, що Україна володіє величезними ресурсами фізичного і людського капіталу, які або не використовуються взагалі, або використовуються неповною мірою. Зокрема, мільярди доларів невикористаних заощаджень; внутрішній ринок, що спирається па 49-мільйопне населення (одне а найбільших у Європі); легкій доступ до