Класичний досвід модернізації не мав успіху застосування до Південно-Східної Азії, не сприяла в розвитку країн “третього світу” і “четвертого світу”. Слабкі результати має модернізація і щодо посткомуністичних країн. Модернізація вимагає рекультуризації, завести у всіх країнах американський спосіб життя.

С.Хантінгтон виділяє кілька шляхів модернізаційного розвитку: 1) вестернізація без модернізації. Це шлях зовнішнього переймання західного досвіду при відсутності сприйняття принципів і особливостей західного життя. Руйнуються культурні традиції суспільства без заповнення запозиченими взірцями. По такому шляху пішли Єгипет, Філіппіни; 2) модернізація без вестернізації, модернізація здійснюється без зміни своєї культурної ідентичності. По такому шляху пішла Японія, нові індустріальні країни Південно-східної Азії. Японські соціологи ще в середині минулого століття прийшли до висновку, що в процесі модернізації японського суспільства не треба (і не можна!) ламати традиційні структури, а зміцнювати цілі держави, оскільки общинні структури (а саме ці колективні структури американці пропонували ліквідувати) добре проводять державні замовлення, потреби, вимоги. В Японії не культура адаптувалась до завдань модернізації, а керівні еліти, які побажали здійснити модернізацію, адаптувались до культури; 3) здоганяючи розвиток, де пропорції вестернізації більш-менш рівномірні. По цьому шляху пішли Росія, Мексика.

Здоганяюча модернізація спрямована на організацію мас для індустріалізації. Індустріалізація покращує умови життя людини (створює певні зручності для життя людини), формує маси (неструктурована і неоднорідна спільнота), створює суспільство ???, розвивається бюрократія і технократія, авторитарні і тоталітарні режими. Вони походять в демократичних або тоталітарних формах.

В постсоціалістичних країнах індустріальна система була вже побудована (а в цій побудові сутність здоганяючої модернізації) і модернізація спрямована на політичну і економічну сфери обернулась демократизацією і деіндустріалізацією, загальмувавши перехід до постіндустріального, ??? суспільства. Кожне постсоціалістичне суспільство повинно знайти свою власну, національну модель розвитку, що відповідає потребам національної держави. Тому існує багато модернізмів. Запозичення механізмів, ??? способів модернізації має бути вибірковим з “поправкою” на національну культуру особистості, менталітету, ступеня розвитку. Концепція множини модернізмів і національних модернізацій заперечує Захід як єдиний взірець модернізації.