І Отже, основні причини, що зумовлюють високий рівень
І оподаткування в Україні , лежать в площині суб'єктивного фактору.
і Основні серед них такі:

І t зволікання з ринковими перетвореннями в Україні , яке стало на заваді 1 скороченню витрат державного бюджету , а отже і зменшенню рівня І оподаткування;

l t помилки у проведенні податкової політики , які породили значні І масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за 1 цих умов достатні доходи в Державний бюджет призводила до І найпростішого виходу з важкої ситуації - посилення податкового пресу і на тих , хто ще сплачував податки;

І * зростання дефіциту Державного бюджету, що сталося через помилки у
І політиці державних витрат , яке також супроводжувалось пошуком
І шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого
І збільшення вважалось підвищення загального рівня оподаткування.
І Таким чином , рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити,
І як надмірний у тому розумінні , що він вищий , ніж зумовлений
І об'єктивними причинами і обставинами, ч

j За існуючої податкової системи стає невигідно здійснювати
j амортизацію та модернізацію основних засобів, адже законодавче
| встановлені норми амортизації дуже низькі, а враховуючи застосування
понижуючого коефіцієнту взагалі унеможливлюють оновлення матеріально-
технічної бази виробників. Зовсім не застосовується таке поняття як
j реінвестування. Це у свою чергу призводить до падіння рентабельності та
і конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

1 Крім того, велика кількість податків та численних бюджетних і
І позабюджетних фондів цільового призначення істотно ускладнює сплату
І податків і зборів, контроль за їх сплатою і форми звітності. Така громіздка
і система створює значні незручності безпосередньо для платників податків.

Численні зміни та поправки до податкових законів не дають можливості | підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентоспроможну продукцію.

Загальний аналіз політики держави свідчить, що головним принципом і напрямом діяльності відповідних державних структур протягом тривалого часу було створення умов значного податкового навантаження на суб'єкти підприємницької діяльності. Податкова система \арактеризувалася посиленням адміністративного контролю за сплатою податків та зборів. При цьому не враховувалось , що дохід, який отримує держава внаслідок збільшення податкового тиску та адміністративного

(

контролю, є менший , ніж економічний збиток, що завдається такими діями суб'єктам господарювання. Створюється замкнене коло, в якому опиняються держава з постійним і значним дефіцитом бюджету та господарство із спадаючим темпом виробництва.

Намагаючись розв'язати проблему податкового тиску та надмірного адміністративного контролю, суб'єкти господарювання переносять відносини між споживачем та виробником, а також свої доходи в тіньовий сектор економіки, частка якого , за різними підрахунками , становить від 45% до 65% валового внутрішнього продукту. Результатом цього стає недоотримання державою частини податкових надходжень та намагання компенсувати це знову-таки за рахунок введення нових податків та зборів.

Але збільшення податкового навантаження означає або банкруцтво платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.

Співвідношення в Україні між прямими і непрямими податками

протягом 1995-2000 років змінювалося. У 1995 році переважали прямі

податки, в 1996-1997 pp. - непрямі , у 2001 і 2004 pp. їхнє співвідношення

] знову змінюється на користь прямих податків, хоча ця перевага не така

І значна, як в 1995 році.

1 Якщо ж до непрямих податків віднести внески до фонду ліквідації

І наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення,

) пенсійного фонду і фонду зайнятості, яке по суті є аналогом такого

специфічного податку на заході, як внески на соціальне страхування , але на

відміну від західних країн на 99% забезпечуються надходженнями від

підприємств, являють собою нарахування на фонд заробітної плати, а тому

підвищують ціни товарів, та разом із внесками у ці фонди , непрямі податки

складають основу податкової системи України.

Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність , згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб , низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин , збереження j

І значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом і надмірного оподаткування, що руйнує стимули до економічної діяльності, а І саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі і не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а І також штучне завищення оподатковуваного прибутку , шляхом заниження І таких складових собівартості, як заробітна плати та амортизації.

1 Закономірне а не штучне підвищення ролі прямих податків може
І бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в
І країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів
І підприємств.

І Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах
І податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку із
І громадян. Причому частка першого в доходах бюджету майже вдвічі
1 переважає частку другого, тоді як у розвинутих країнах переважає
і прибутковий податок з громадян.

І Податок на прибуток є прямим податком. За своєю питомою вагою
І він займає суттєве місце в податковій системі України