Кредитування індивідуальних позичальників

Визначення термінів

Споживчий кредит (надалі — кредит) — кошти, які надаються Банком громадянам України (надалі — громадянам) під процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Позичальник — громадянин України, який отримав кредит від установи Ощадбанку на умовах, передбачених кредитним договором.

Застава — спосіб забезпечення виконання зобов'язання за якого, у разі невиконання позичальником забезпеченого заставою зобов'язання, установа Ощадбанку, яка надала кредит, набуває право отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами шляхом відчуження в порядку, визначеному законом або угодою (договором).

Заклад — вид застави рухомого майна, за якої майно, що становить предмет застави, передається заставодавцем у володіння установи Ощадбанку, яка надала кредит.

Заставодавець — особа, яка передає своє майно в заставу. Заставодавцем може виступати як позичальник за основним зобов'язанням, так і третя особа (майновий поручитель — фізична або юридична особа). Заставодержатель — установа Ощадбанку, яка приймає в заставу майно заставодавця з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Оціночна вартість заставленого майна — ціна запропонованого в заставу (заклад) майна, за яку можна було б швидко реалізувати це майно на ринку, визначена постійно діючою комісією з оцінки заставленого майна або незалежними експертами, та з якою погодився позичальник.

Платоспроможність — здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Прострочена заборгованість — заборгованість, за якою строк погашення чи повернення кредиту або відсотків за ним, передбачений договірними умовами, вже минув.

Загальні положення

Установи Ощадного банку України надають кредити повнолітнім дієздатним, громадянам України, які мають постійне джерело доходу. При наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи Ощадбанку.

Основні напрямки кредитної та процентної політики визначаються Ощадним банком України, у межах яких встановлюються:*

повноваження кредитних комітетів при прийнятті остаточного рішення щодо надання кредиту;*

мінімальні процентні ставки за кредитами;*

строки користування кредитом.

В окремих випадках Ощадбанком можуть впроваджуватись особливі умови кредитування за деякими видами кредитів та категоріями позичальників.

Установи банку здійснюють видачу кредитів населенню:*

в межах кредитних ресурсів, які мобілізуються на місцях, а також купуються в інших установах Ощадбанку;*

в межах ліміту встановленого облуправлінню на здійснення кредитування фізичних осіб;*

при формуванні обов'язкових резервів по залучених ресурсах.

Всі кредити громадянам надаються у національній валюті України.

Кредити надаються громадянам на споживчі цілі (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів, житла, реконструкцію та ремонт тощо) та на нагальні потреби лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо).

Кредити на споживчі цілі можуть надаватись строком до 1 року (короткострокові кредити) та понад 1 рік (довгострокові кредити). Кредити на нагальні потреби можуть надаватись строком до 1 року.

У кредитному договорі обов'язково вказується ціль кредиту.

Строки користування кредитами встановлюються Банком залежно від наявності кредитних ресурсів, об'єкта кредитування, розміру кредиту, платоспроможності та фінансового стану позичальника.

Обов'язковою умовою надання кредиту є його забезпечення заставою (закладом) майна або виробів із дорогоцінних металів (за наявності у регіональних управлінь відповідних дозволів та ліцензій). Прийняті в забезпечення повернення кредиту будь-яке рухоме майно або вироби із дорогоцінних металів мають передаватись заставодавцем у володіння Банку на строк дії кредитного договору (тобто передаватись в заклад). Забезпеченням при короткостроковому кредитуванні можуть бути:*

при наданні кредитів у сумі до 3 тис. грн. — ліквідне рухоме та нерухоме майно, вироби із дорогоцінних металів;*

при наданні кредиті у сумі понад 3 тис. — виключно нерухоме майно або вироби із дорогоцінних металів. Довгострокові кредити надаються виключно під заставу нерухомого майна або закладу виробів із дорогоцінних металів (за наявності у регіональних управлінь відповідних дозволів та ліцензій).

Якщо кредит (короткостроковий або довгостроковий) надається для будівництва чи придбання у власність нерухомого майна, то його забезпеченням має бути договір застави іншого нерухомого майна. Після набуття позичальником права власності (після закінчення будівництва) замість Договору застави іншого майна або в додаток до нього на вимогу Банку може укладатися договір застави придбаного (збудованого) об'єкта згідно із загальноприйнятою процедурою.

Предмет застави (закладу) повинен належати на правах власності позичальнику або майновому поручителю і бути вільним від інших зобов'язань. У разі, якщо предметом застави є нерухомість або закладу — транспортний засіб, які були придбані в період шлюбу та знаходяться у спільній сумісній власності подружжя, заставодавець повинен надати установі Банку нотаріально оформлену письмову згоду своєї дружини (чоловіка) на передачу майна, що знаходиться у спільній сімейній власності подружжя в заставу (заклад).

Застава (заклад) оформляється договором застави (закладу) в письмовій формі. Заставодавцем може бути як сам позичальник, так і третя особа — майновий поручитель. Нерухоме майно, що є предметом застави і залишається у володінні заставодавця, має бути застрахованим. Банк має право вимагати від заставодавця застрахувати це майно на свою користь. Страхування майна здійснюється шляхом укладання Договору страхування із страховою компанією за рахунок заставодавця на суму, не меншу від суми зобов'язань, що забезпечуються цим майном, з урахуванням можливих витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на заставлене майно та його реалізацію. Страхування майна здійснюється за оцінкою його вартості, яка була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу.

У разі якщо предметом застави є нерухоме майно або закладу — транспортний засіб, договір застави (закладу) повинен бути нотаріально засвідчений (нерухомість — за місцезнаходженням, транспортні засоби — за місцем реєстрації).

Накладання заборони на відчуження та повторну заставу .нерухомого майна здійснюється державним нотаріусом за місцезнаходженням цього майна.

Прийняті