Деякі питання розвитку тваринництва (на прикладі Івано-Франківської області)

I.Вступ. Питання підвищення ефективності роботи тваринницької галузі займають важливе місце в комплексі проблем сучасного етапу розвитку як сільського господарства, так й економіки України в цілому.

Окремі його аспекти, наприклад, є предметом досліджень багатьох відомих економістів, зокрема, Андрійчука В.Г., Гайдуцького В.Г., Кириленка І.Г., Мазуренка О.В., Саблука П.Т. і інших. Специфіка пропонованої роботи в тому, що основні проблеми розвитку тваринництва розглядаються, зокрема, на прикладі Івано-Франківської області.

II. Постановка завдання. Основними передумовами успішного вирішення проблем підвищення ефективності роботи тваринницького комплексу Івано-Франківщини як складової АПК України, на наш погляд, є: а) проблеми сучасного стану тваринницької галузі на Івано-Франківщині слід розглядати крізь призму загальнонаціональних і в їх органічній єдності; б) необхідні глибокий аналіз тих організаційно – економічних перетворень, які мали місце в тваринницькій галузі в минулому, врахування допущених помилок і прорахунків, визначення основних напрямів і пріоритетів його розвитку у майбутньому. З врахуванням вищесказаного проблеми тваринницького комплексу Івано-Франківщини розглядаються в динаміці, в розрізі основних форм господарювання на селі. В процесі аналізу використовувались, зокрема, методи порівняння і групування.

III.Результати. Структура сільськогосподарського виробництва, як його динаміка за останні 15 років, в цілому по Івано-Франківській області наведена в табл.1.

Таблиця 1.

Питома вага продукції рослинництва і тваринництва у загальному обсязі валової продукції сільського господарства Івано-Франківщини В використано дані Івано-Франківського обласного управління статистики.

(%)

Роки | Всі категорії господарств | У тому числі:

Валова продукція | з неї: | Сільськогосподарські підприємства | Господарства населення

рослин-ництва | тваринництва | Валова продук-ція | з неї: | Валова продукція | З неї:

рослин-ництва | тварин-ництва | рослин-ництва | тварин-ництва

1990 | 100,0 | 47,4 | 52,6 | 100,0 | 55,7 | 44,3 | 100,0 | 39,2 | 60,8

1991 | 100,0 | 41,7 | 58,3 | 100,0 | 47,5 | 52,5 | 100,0 | 37,4 | 62,6

1992 | 100,0 | 52,2 | 47,8 | 100,0 | 60,2 | 39,8 | 100,0 | 47,6 | 52,4

1993 | 100,0 | 53,6 | 46,4 | 100,0 | 61,6 | 38,4 | 100,0 | 49,4 | 50,6

1994 | 100,0 | 47,4 | 52,6 | 100,0 | 60,8 | 39,2 | 100,0 | 41,1 | 58,9

1995 | 100,0 | 51,0 | 49,0 | 100,0 | 61,5 | 38,5 | 100,0 | 47,0 | 53,0

1996 | 100,0 | 50,8 | 49,2 | 100,0 | 58,3 | 41,7 | 100,0 | 49,1 | 50,9

1997 | 100,0 | 50,4 | 49,6 | 100,0 | 68,1 | 31,9 | 100,0 | 46,6 | 53,4

1998 | 100,0 | 40,3 | 59,7 | 100,0 | 58,4 | 41,6 | 100,0 | 36,6 | 63,4

1999 | 100,0 | 44,1 | 55,9 | 100,0 | 62,1 | 37,9 | 100,0 | 41,2 | 58,8

2000 | 100,0 | 49,4 | 50,6 | 100,0 | 66,8 | 33,2 | 100,0 | 47,5 | 52,5

2002 | 100,0 | 48,4 | 51,9 | 100,0 | 64,0 | 36,0 | 100,0 | 46,8 | 53,2

2005 | 100,0 | 49,5 | 50,5 | 100,0 | 59,8 | 40,2 | 100,0 | 48,6 | 51,4

Як бачимо, вона характеризується певними особливостями. По-перше, відсутність чітко визначеної спеціалізації. Питома вага тваринництва в загальному обсязі сільськогосподарського виробництва у 2005 році становила 50,5%, рослинництва 49,5%, тобто якогось превалювання окремої підгалузі в аграрному секторі області немає. Це пояснюється в першу чергу природним ландшафтом краю, кліматичними умовами, що склалися на даній території, хоча далеко не останню роль при цьому відіграють й організаційно-економічні проблеми розвитку кожної підгалузі зокрема. По-друге, хоча й з незначними відхиленнями в окремі роки, в цілому в сільському господарстві Прикарпаття спостерігається тенденція зниження питомої ваги тваринництва і, відповідно, зростання, хоча й незначного, рослинництва. Найбільш ймовірно, свою роль у цьому відіграє саме економічний фактор, тобто ступінь досконалості і адекватності економічних інструментів, які покликані стимулювати розвиток тієї чи іншої підгалузі сільського господарства, реаліям нашого сьогодення. Свідченням цього є, зокрема, чіткіше виражена тенденція зниження питомої ваги тваринництва в такому секторі, як господарства населення.

Розглядаючи з цих позицій необхідність вдосконалення існуючої системи стимулювання розвитку тваринницької галузі, вважаємо за потрібне дещо акцентувати увагу на таких аспектах:

а) взаємовідносини виробників продукції тваринництва з промисловими підприємствами;

б) взаємовідносини виробників продукції тваринництва з переробними підприємствами.

Розгляд питань взаємовідносин виробників продукції тваринництва з промисловими підприємствами вимагає історико-пізнавального ракурсу. Безперечним є те, що в умовах, як прийнято вважати, командно-адміністративної системи господарювання саме держава виступала гарантом проведення єдиної, на загальнонаціональному рівні, політики, зокрема, в області цін. По відношенню до тваринницького комплексу це находило своє відображення у тому, що існувала зональна (регіональна) диференціація закупівельних цін на продукцію тваринництва, тобто до уваги брався факт існування суттєвої різниці в трудоємкості виробництва. Широкого розповсюдження набуло також дотаційне фінансування. Цим забезпечувалося найважливіше: прибутковість тваринництва, його, скажемо, рівноцінність серед інших галузей. На початку ж і, особливо, в середині 90-х все змінилося. Припинилося дотаціювання. Були введені спочатку орієнтовані, а потім і вільні ціни зокрема на продукцію тваринництва. В результаті було порушено чи не головний принцип ринкової економіки – принцип еквівалентності обміну. За деякими даними, наприклад, середньорічні ціни на промислові товари, які надійшли у сільське господарство за 1991-2002 роки, зросли у 4,68 рази більше, ніж на сільськогосподарську