3. Специфічні риси міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля – це особлива сфера міжнародних економ-ічних відносин.. Вона має ряд специфічних рис, котрі відрізняють міжнародну торгівлю від внутрінаціональної. Ці специфічні риси виділяють міжнародну торгівлю в предмет спеціального дослід-ження, вимагають модифікації звичайних інструментів економіч-ного аналізу. До специфічних рис міжнародної торгівлі звичайно відносять:*

наявність різних валют;*

державне втручання і контроль;*

відмінності в здатності до переміщення чинників виробництва між країнами і всередині країни;*

багаторівнева структура сучасної світової торгівлі;*

глобальний характер конкурентної боротьби і множинність цін;*

наявність двох взаємопов'язаних видів торгівельних операцій: експорт та імпорт.

Наявність різних валют. Головна відмінність міжнародної торгівлі від внутрішньої полягає в тому, що в міжнародній торгівлі задіяні різні валюти. Кожна країна використовує різні валюти. У зв'язку з цим французька фірма, яка займається збутом автома-шин «Мерседес» і «Фіат» у Франції, повинна купувати німецькі марки та італійські ліри для того, щоб розраховуватись з німець-кими та італійськими виробниками. Але мова йде не лише про існування окремих національних валют, але й про можливу зміну їх цінового співвідношення. Ці зміни ускладнюють валютний обмін.

Державне втручання і контроль. В кожній країні є не лише своя власна валюта, але й свій власний уряд, який активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини міжнародної торгівлі і пов'язані з торгівельними операціями валютно-фінан-сові відносини. Це втручання І контроль помітно відрізняються від ступеня та характеру тих, що застосовуються по відношенню до внутрішньої торгівлі. Уряд кожної суверенної країни своєю торгівельною та фінансово-бюджетною політикою породжує свою власну систему мита та обмежень на імпорт, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо. Подібне втручання і контроль протизаконні всередині країни. Яскравим свідченням цього є Конституція США, котра активно виступає проти локаль-них торгівельних бар'єрів, забороняє існуючу диференціацію по-даткового законодавства між штатами.

Відмінності у переміщенні чинників виробництва. Розглядаючи особливості міжнародної торгівлі, класики політичної економії вказували на те, що чинники виробництва переміщуються всере-дині країни, але не між країнами. Мобільність чинників вироб-ництва породжує тенденцію до вирівнювання доходів на різні чин-ники виробництва всередині країни, але не між країнами. Звідси випливав висновок: якщо чинники виробництва не можуть вільно переміщуватись між країнами, то рух товарів і послуг ефективно заповнює цю прогалину.

Неокласична школа робить ряд доповнень. Представники цієї школи допускають деяку здатність чинників виробництва до пе-реміщення між країнами, однак вона істотно нижча, ніж всере-дині країни. Мовні та культурні бар'єри, іміграційні закони став-лять жорсткі перешкоди на шляху трудової міграції. Капітал та-кож переміщується всередині країни більш вільно, ніж між краї-нами, що зумовлено наявністю інституційних бар'єрів, відміннос-тями у податкових законодавствах, в інших заходах державного регулювання економіки та бізнесу. Припущення про більш низь-ку здатність чинників виробництва до переміщення між країнами дозволяє зробити такий висновок: міжнародна торгівля заповнює прогалину, породжену відмінностями в ступені мобільності ресурсів всередині країни і між країнами, виступає в якості замінника міжнародної мобільності ресурсів.

Багаторівнева структура світової торгівлі. За визначенням,
міжнародна торгівля є обмін товарів та послуг між країнами (фірма-
ми різних країн), пов'язаний з проходженням товарів через на-ціональні митні кордони окремих держав11 Класична модель міжнародного обміну, як обміну між країнами, представлена в теоріях: абсолютних переваг А. Сміта та відносних переваг Д. Рікардо.. Але сьогодні товарний обмін між країнами створює лише один з рівнів світової торгівлі. У зв'язку з регіональною економічною інтеграцією поряд з істо-рично розвинутими торгівельними зв'язками між країнами, ви-никли такі види торгівлі як внутрірегіональна та міжрегіональна, коли внутрішні митні кордони між країнами, що входять до рег-іональних торгівельних союзів, перетворились в загальний кор-дон регіону.

Внутрірегіональний торгівельний обіг має тенденцію до зростан-ня. Так, частка внутрішньоблокової торгівлі в загальному товаро-обігу блоку зросла у 2000 р. у порівнянні з 1970 р. в ЄС з 53,1%, до 81,3%, в АСЕАН - з 12,8% до 27,3%, в блоці «Американо-Каладська Угода про вільну торгівлю» плюс «Центрально-амери-канський спільний ринок» - з 32,6% до 34,8%11 00Н. ЗКОСОС - 2000: Обзор мирового экономического положения, - 2001, с. 109..

Виникнення і швидке зростання числа транснаціональних кор-порацій (ТНК) ознаменували появу ще одного рівня міжнародної торгівлі: внутрішньофірмової торгівлі, тобто торгівлі між підрозділами, дочірніми підприємствами (однієї і тієї ж ТНК). Це, по суті, якісно новий сектор світової торгівлі: наднаціональний това-рообіг. Його частка у світовій торгівлі постійно зростає. На сьо-годні транснаціональні корпорації контролюють 40% промисло-вого виробництва і половину зовнішньої світової торгівлі.

Для забезпечення всього спектра торгівельних відносин дедалі частіше застосовується термін «світова торгівля», а терміном «міжнародна торгівля» відзначають не лише торгівлю між краї-нами, але й усі існуючі типи торгівельних потоків.

Відомо, що характер конкуренції безпосередньо залежить від типу ринка. В економічній літературі виділяють чотири типи ринку, кожний з яких ставить свої проблеми в галузі конкуренції і ціно-утворення: ринок чистої конкуренції; ринок монополістичної кон-куренції; олігополістичний ринок; чиста монополія.

На світовому ринку переважає олігополістична конкуренція, - тобто конкуренція декількох великих фірм, що контролюють значну час-тину виробництва і збуту того чи іншого товару. Характерною рисою такої конкуренції е взаємозв'язок фірм, що входять в олігополію, при прийнятті рішень щодо цін та обсягів виробництва. Олігополі-стична конкуренція передбачає наявність стимулів до погоджених дій або таємної змови (тобто встановлення монополії) при визна-ченні обсягів виробництва та цін або їх зміні. За олігополії фірми прагнуть уникнути війни