| 0,05 | 0,04 | 0,05
Ефективність затрат оборотніх активів | 0,74 | 0,73 | 0,78 | 0,77 | 0,72
Перенесемо дані таблиць 1.3, 1.4 на графіки, побудувавши їх по базисних темпах змін вказаних показників.
????
Коефіцієнти зростання
показників ефективності витрат промисловості
(Таблиця А)
Показники | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002
узагальнюючий | 1,00 | 1,16 | 1,00 | 1,08 | 1,25
жива праця | 1,00 | 1,4 | 1,13 | 1,47 | 1,83
необоротні активи | 1,00 | 1,2 | 0,8 | 0,8 | 0,9
оборотні активи | 1,00 | 0,98 | 0,94 | 0,90 | 0,87
Коефіцієнти зростання
показників ефективності витрат промисловості
(Таблиця Б)
Показники | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002
узагальнюючий | 1,00 | 0,97 | 0,94 | 0,86 | 0,87
жива праця | 1,00 | 0,89 | 0,66 | 0,41 | 0,58
необоротні активи | 1,00 | 1,2 | 1,00 | 0,8 | 1,00
оборотні активи | 1,00 | 0,98 | 1,05 | 1,04 | 0,97
З графіків видно, що найбільше співпадає динаміка витрат суспільної праці і впливу ефективності витрат живої праці.
Якщо прийняти середній рівень першого ряду по всій промисловості за 1,32, а другого – за 0,642, то абсолютне відхилення ряду від середнього рівня буде наступним: |
1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002
За першим рядом | - 0,120 | + 0,080 | - 0,120 | - 0,02 | 0,180
За другим рядом | - 0,172 | + 0,018 | - 0,112 | 0,048 | 0,218
Отримані результати дозволяють зробити висновок що за всі роки, крім 2001, динаміку ефективності витрат промисловості визначає динаміка витрат живої праці.
Для харчової промисловості середній середній рівень першого ряду рівний 1,004, а середній рівень другого ряду складає 0,206. Відхилення по роках буде наступним: |
1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002
За першим рядом | + 0,076 | + 0,046 | + 0,016 | - 0,074 | - 0,064
За другим рядом | + 0,084 | + 0,054 | - 0,016 | - 0,086 | - 0,036
Як видно з наведених даних, і для харчової промисловості динаміку ефективності витрат промисловості визначає динаміка витрат живої праці.
Домінуючий вплив ефективності витрат живої праці обумовлений дією двох чинників: ростом самої ефективності на 25 % і ростом ефективності витрат оплати живої праці в сукупних витратах за п‘ять років (для всієї промисловості).
Динаміка ефективності виробництва визначається порівнянням двох абсолютних рівнів: звітного і базового показників ефективності. Показником динаміки виступають індекси ефективності, що вдображають відносні її зміни в звітному періоді порівняно із базовим.
Для визначення впливу часткових показників на загальні зміни ефективності виробництва, побудуємо динамічну модель показника ефективності витрат [ ? ] , де
- загальний індекс динаміки ефективності
- індивідуальний індекс пливу часткових показників ефективності витрат
Таким чином, загальний індекс узагальнюючого показника ефективності витрат є середньоарифметичний індекс з індивідуальних індексів впливу часткових показників, зважених за долею впливу на загальний показник ефективності в базовому періоді.
Кожна частина наведеної моделі характеризує вплив динаміки відповідного часткового показника на загальний індекс ефективності суспільної праці.
За весь роглянутий період розрахунок моделі буде мати наступний вигляд:
1,5 / 1,2 = 0,86 / 0,47 0,47 / 1,2 + 0,09 / 0,10 0,10 / 1,2 + 0,5 / 0,63
0,63 / 1,2 = 0,717 + 0,076 + 0,458 = 1,25
(57,3 % + 6,1 % + 36,6 %) = 100 % (1,25)
З розрахунку випливає, що загальний індекс виробництва склвдаєься наступним чином:
57,3 % припадає на динаміку впливу часткового показника ефективності витрат живої праці;
6,1 % припадає на на динаміку впливу часткового показника ефективності витрат основних фондів;
36,6 % - припадає на на динаміку оборотніх фондів.
Зростання ефективності склало вцілому 25%, що обумовлено зростанням впливом ефективності витрат живої праці на 83 %, зменшенням ефективності витрат основних фондів на 10 % і зменшенням впливу ефективності витрат оборотніх фондів на 12,7 %.
Таким чином, перший фактор став вирішальнис. Він обумовив ріст ефективності виробництва по промисловості вцілому на 32 % (83 % 0, 392). Негативний вплив другого і третього факторів склав відповідно 0,83 % (10 % 0,083) і 6,67 % (12,7 % 0,525).
Фактори вивчення динаміки витратоємності.
Витратоємність промислового виробництва знизилась з 1998 по 2002 рр.з 0,83 до 0,67 (зниження складає 19,3 %), в той час як трудомісткість зросла з 0,21 до 0,23 (збільшення складає 0,09 %). Причому відсоток витрат на оплату праці у витратоємності зріс з 25,3 % до 34,3 % (збільшення складає 34,5 %).
Матеріалоємність знизилась з 0,53 до 0,38 (зменшення склало 28,3 %), фоноємність зменшилась з 0,09 до 0,06 (зменшення склало 33,7 %).
Відсоток матеріальних витрат витратоємності зменшився з 63,9 % до 56,7 % (зменшення складає 12,3 %), відсоток витрат основних фондів зменшився з 10,8 % до 9,0 % (зменшення склало 16,7 %).
Для харчової промисловості загальна витратоємність зросла з 0,93 до 1,06 (збільшення складає 14 %). Трудоємність зросла з 0,20 до 0,24 (збільшення складає 20 %). Матеріалоємність збільшилась з 0,69 до 0,77 (збільшення складає 11,6 %). Відсоток витрат з оплати праці у витратоємності зріс з 21,5 % до 22,7 % (збільшення складає 5,6 %), відсоток витрат основних фондів зріс з 4,3 % до 4,7 % (збільшення складає 9,3 %), відсоток витрат матеріалв знизився з 52,5 % до 36,6 % (зменшення склало 30,3 %).
Структура узгальнюючого показника
витратоємності виробництва в промисловості
(для часткових показників
