Функція (а) – пряма лінія – надто наближена для цілей прогнозування;

Функція (б) – степенева функція – вимагає наявності верхньої межі росту виробництва;

Функція (в) – показникова;

Функція (г) – експоненціальна – характеризує темп росту з більшою вірогідністю у порівнянні з вищеприведеними;

Функція (д) – парабола – многочлен 2-го ступеня;

Функція (е) – дає найбільш реальне відображення фактичного динамічного ряду.

Використання отриманого часового тренду для цілей прогнозування свідчить, що екстраполяція на його основі передбачає виникнення в майбутньому тенденції до сповільнення темпів економічного росту, правда, по функціях (в) і (г) – в найменшій мірі.

Для більш тривалого періоду екстраполяційні методи становляться менш точними, оскільки умови виробництва змінюються. З статистичної точки зору це означає, що помилка прогнозу наближається по своєму значенню до прогнозованої величини, а тому прогноз на основі часової екстраполяції неможливий.

Розглянемо прогнозування факторів виробництва на основі оцінки виробничих фондів і трудових ресурсів.

Виробничі фонди складають важливу частину виробничих ресурсів. Виробничі фонди, основні й оборотні, в економічних дослідженнях вимірюються й оцінюються у формі їх фізичного об’єму. Фізичний об’єм виробничих фондів характеризує їх масу, виміряну в надмірних цінах. Оцінка і прогнозування виробничих фондів може проводитися окремо, тобто з виділенням динаміки основних і оборотних фондів, або з виділенням головних елементів. Динаміка відтворення основних виробничих фондів може бути представлена рядами:

річного приросту фондів;

вибуття;

вводу;

фондів в ремонті;

парку наявних фондів;

капітальних вкладень.

Динаміка відтворення фізичного об’єму основних і оборотних виробничих фондів прогнозується по таких елементах:

виробничі запаси;

запаси предметів споживання у торгівлі;

незавершене виробництво.

Трудові ресурси – другий фактор економічного росту – можуть прогнозуватися на основі динаміки рядів, шляхом їх екстраполяції. При прогнозуванні трудових ресурсів оцінюють:

населення в працездатному віці;

населення поза працездатного віку, зайняте в суспільному виробництві;

динаміку трудових ресурсів по статі і віку, в т. ч. Долю працюючих в кожній віковій групі;

розподіл населення по сферах зайнятості (баланс трудових ресурсів) і по галузях народного господарства;

співвідношення трудових ресурсів і робочої сили;

співвідношення зайнятих у виробничій і невиробничій сферах.

При прогнозуванні трудових ресурсів оцінюють демографічний і соціальний аспекти процесу відтворення трудових ресурсів. Суттєвий вплив на економічний ріст мають якісні характеристики трудових ресурсів, підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня трудящих.

Динаміка трудових ресурсів тісно пов’язана з прогнозуванням народної освіти, культури, охорони здоров’я, житлово-комунального і побутового обслуговування, а також роздрібної торгівлі, транспорту і зв’язку.

-3-

Ефективність виробництва визначається багатьма якісними, абсолютними і відносними показниками.

Узагальнюючим абсолютним як якісним, так і кількісним показником ефективності економічного розвитку є приріст фізичного об’єму або абсолютна величина кінцевого суспільного продукту (національний дохід), аналіз і прогнозування якого розглядається із застосуванням апарату факторних моделей. Факторні моделі отримали поширення при досліджені ефективності суспільного виробництва шляхом аналізу і прогнозу відносних окремих або сукупних показників:

фондовіддачі;

продуктивності праці;

фондоозброєності;

Темпи економічного росту знаходяться в прямій залежності від рівня норми нагромадження при умові підвищення ефективності виробництва, критерієм ефективності є приріст фонду споживання за рахунок приросту національного доходу, причому не в абсолютній величині, а в швидкості зростання споживання. При прогнозуванні суспільних потреб слід враховувати, що завершальний етап кожного циклу “виробництво-споживання” виступає одночасно етапом у відтворенні потреб.

Для оцінки окремих відносних показників (показників, які відображають відношення всього випуску продукції до одного з факторів виробництва) використовують одно факторні моделі росту:

(3)

(4)

Якщо поділити ліву і праву частини рівняння (3) на Х1t, а рівняння (4) – на Х2t, отримаємо похідні для прогнозування:

Фондовіддачі: (5)

Продуктивності праці: (6),

де б і в – параметри, які виражають ефективність відповідного фактору.

Параметр Аt відображає вплив відсутнього фактору (наприклад, трудових ресурсів) в моделі (5) на ефективність розглядуваного фактору. Так, збільшення Х1t в n разів дає збільшення гt в n2 разів, якщо б>1 і, відповідно, збільшення Х2t в n разів приводить до зростання гt в nв разів, якщо в>1. При б(в)<1 ріст відповідного фактору понижується, при цьому показник ефективності гt/X1t (гt/X2t) не обов’язково знижується, оскільки на його динаміку має вплив і Аt.

Точніше рівень і динаміка окремих показників ефективності визначаються на основі багатофакторних моделей. За допомогою вказаних моделей вдається не тільки прогнозувати показники фондовіддачі і продуктивності праці, але й знаходити динамічні взаємозалежності між цими показниками і показниками фондоозброєності Х1t/гt і відношення живої праці до виробничих фондів Х2t/гt. При б>0 і в>0 фондовіддача зростає при збільшенні співвідношення між живою працею і виробничими фондами. Продуктивність праці зростає в результаті росту фондоозброєності.

Важливою особливістю використання багатофакторних моделей є можливість визначення окремих граничних показників ефективності факторів. Збалансованість факторів дозволяє народному господарству перейти на режим стабільності і постійного зниження норми нагромадження. Оптимальний економічний ріст характеризується не тільки співвідношенням показників ефективності, але й відповідністю довготривалих пропорцій між нагромадженням і споживанням.

При прогнозуванні економічного росту можуть бути використані два типи динаміки в залежності від терміну прогнозування, від перериву в часі, який розділяє поточні витрати на нагромадження і майбутній приріст споживання.

Перший тип динаміки – при високій нормі нагромадження, коли в сферу поточного споживання не вкладаються значні кошти, а вони залишаються в сфері виробництва для подальшого його росту.

Другий тип динаміки – при низькій нормі нагромадження, коли дозволяється вилучити в сферу поточного споживання більш високу частину національного доходу у порівнянні з першим варіантом, але при цьому в наступні роки суттєво звужуються можливості подальшого росту виробництва, а значить, і споживання.

Критерій наукового, оптимального поєднання інтересів поточного і майбутнього періодів можна сформулювати таким чином: обмеження поточного споживання (який вимірюється розмірами фонду нагромадження) на даний час повинно в даний термін компенсуватися відповідним приростом поточного споживання