Наступний об’єкт прогнозування – періодична зміна поколінь техніки (технології) в рамках одного напряму (покоління ЕОМ, промислових роботів). Як свідчать статистичні дослідження за останні 20 років, в рамках одного напряму зазвичай реалізуються 3-4 покоління, причому перше з них нерідко завдавало збитків, а друге і особливо третє реалізувало ефект, закладений в новому технологічному принципі. Життєвий цикл одного покоління техніки складає приблизно 15-20 років, але зміна поколінь здійснюється через 8-10 років, оскільки останні фази попереднього і перші наступного співпадають в часі. Необхідне наскрізне прогнозування по всьому технологічному процесі, з врахуванням циклічності розвитку кожної його ланки.

Потрібні прогнози можливостей появи нових наукових ідей, теорій, відкриттів і винаходів. Хоча ступінь достовірності таких прогнозів невеликий, але вони відіграють орієнтувальну роль, мобілізуючи творчу активність на вирішення нагальних проблем, породжуючи атмосферу наукової і винахідницької активності. Важливо оцінювати значимість винаходів, їх місце в ритмі циклічного розвитку науки і техніки.

Наступна ланка – прогнозування нововведень, реалізації частини винаходів в нових поколіннях машин. При цьому слід враховувати, що існують інновації, які відкривають шлях новим напрямам і поколінням техніки, які вдосконалюють нововведення, лежать в основі нових або модифікованих моделей вже освоєної техніки; псевдо інновації, тобто часткове вдосконалення застарілих виробів, що має негативне значення, знижує конкурентоспроможність продукції.

Доцільно прогнозувати темпи і масштаби поширення нових поколінь техніки в сферах їх виробництва і застосування, розширення експертного потенціалу, оновлення моделей, організації технічного обслуговування і ремонту і т. д. В цьому випадку прогнози виступають основою для формування і реалізації науково-технічних програм на любому рівні, в т. ч. на галузевому.

Науково-технічне прогнозування повинно здійснюватися на міждисциплінарній основі, враховувати взаємодію циклів в одній і тій же, суміжних і віддалених областях. В науково-технічному розвитку спостерігається взаємодія слідуючи один за одним хвилеподібних коливань наукових, інноваційних і технічних циклів. Падіння ефективності застосовуваної техніки ініціює пошук нових наукових ідей і технічних рішень, за якими слідує інноваційний бум і масове оновлення поколінь машин.

При цьому накладаються один на одного, визначаючи неоднакову амплітуду хвилеподібних коливань, коротко-, середньо-, довгострокові науково-технічні цикли, які завершуються технічними переворотами, зміною технологічних поколінь. Науково-технічні цикли тісно переплітаються і резонують з хвилеподібними коливаннями в суміжних сферах економіки (зміни темпів економічного росту, припливи і відпливи інноваційної активності), освіті і власне людині (зміни поколінь робітників, революції в освіті), екології (цикли розробки корисних копалин, розвиток біологічних систем).

До деформації нормального стану науково-технічних циклів можуть привести циклічні процеси у віддалених сферах природних ресурсів, політичні рішення і т. д. Тому в основі роботи по прогнозуванню повинні бути покладені міжгалузевий підхід, ширина поглядів, тісна взаємодія учених різних спеціальностей. Тільки так можна вияснити і передбачити у майбутньому ритми нерівномірного розвитку даної області. В прогнозі потрібно враховувати взаємодію циклічної динаміки по вертикалі, починаючи від індивідуальних періодів в житті окремих ідей, моделей техніки, технологічного вдосконалення підприємств. На галузевому рівні на циклічні коливання мають вплив зміни поколінь техніки, зрушення в структурі виробництва.

Кожен регіон також переживає періоди розквіту, стабільного розвитку і занепаду. Причому галузеві і територіальні ритми накладаються один на одного, взаємно переплітаються. На територіальні цикли впливають також перетворення в політичному житті.

Формування незалежних держав, проголошення суверенітету колишніх союзних республік впливає на структуру економічного регіону, його господарських зв’язків. Дещо завуальований характер має ритміка економіки, в якому взаємозв’язки галузевих і регіональних циклів визначають структуру і динаміку науково-технічних і виробничих періодів росту, стабільності, кризи, депресії, пожвавлення і знову підйому. В даному випадку стадії виробничих циклів різної тривалості накладаються один на одного, перегукуючись з нерівномірністю соціально-політичних змін. Саме така складна взаємодія останніх стадій і довгострокових циклів обумовила в свій час глибину кризи в нашій країні.

Таким чином, науково-технічне прогнозування повинно опиратися на виявлення, вимірювання і передбачення динаміки розвитку науки і техніки у взаємозв’язку з циклічними коливаннями в суміжних і віддалених сферах, у вертикальних і горизонтальних площинах. Прогнозування розвитку галузі є лише однією з ланок в цій складній системі, що стає особливо очевидним в період криз. Розглянутий підхід, можливо, може стати методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань, пов’язаних з оцінкою і вибором пріоритетів науково-технічного прогресу, ринкової стратегії.

Вибір пріоритетів науково-технічного розвитку включає чотири стадії.

На першій з них оцінюється структура технологічного перевороту, прогнозуються ринки продукції, вибираються товарні ніші і стратегія їх освоєння з врахуванням потенціалу підприємства.

Оцінка структури виходить з пріоритетних напрямів сучасної науково-технічної революції, яка розгорнулася в розвинутих країнах світу в середині 70-х років і включає: базові дослідження, які відображають ядро науково-технічного прориву (в мікроелектроніці,, інформатиці, біотехнології), проміжні напрями, які реалізують ці досягнення науки у виробничій сфері (робототехніка, нові технології), фінішні дослідження, пов’язані із задоволенням особистих потреб (побутова радіоелектроніка), розвитком невиробничої сфери (медицина), оборонної промисловості. Вибір шляхів науково-технічного розвитку опирається на структуру технологічного перевороту, оцінку пріоритетів потреб і можливостей підприємства в освоєнні досягнень науки.

Очевидно, що в умовах конверсії в соціальній переорієнтації економіки найбільш швидкими темпами буде рости споживчий попит на екологічно чисті продукти харчування, промислові товари і послуги, житло, машини, енергію і сировину для цього сектору, а також на інтелектуальний потенціал, який забезпечує конкурентоспроможність продукції галузі на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Одночасно скоротяться запити