однак, не є цінним папером. Для випадків існування цінних паперів у бездокументарній формі злочинне діяння, передбачене ч. 1 ст. 223, полягає у відкритті емітентом емісійного рахунка на незареєстровані цінні папери та у здійсненні операцій з перерахування таких паперів з емісійного рахунка на рахунки покупців чи інших набувачів.
Законом у певних випадках (щодо акцій та облігацій підприємств) передбачено обов’язкову реєстрацію не лише випуску (емісії) цінних паперів, а й інформації про їх випуск. Наявність зареє-строваноПнформації про випуск у цих випадках є умовою, що так само необхідна для законності емісії, як і реєстрація самого випуску. Тому злочинними будуть як випуск (емісія) цінних паперів без реєстрації власне випуску, так і випуск їх за відсутності зареєстрованої інформації про випуск.
Для інвестиційних сертифікатів законом передбачено реєстрацію у ДКЦПФР проспекту емісії, після якої може бути здійснено їх випуск. Тому об’єктивна сторона даного злочину при операціях з інвестиційними сертифікатами полягає в їх випуску у формі відкритого розміщення за відсутності зареєстрованого проспекту емісії.
Нормативно-правовими актами ДКЦПФР передбачено також і необхідність реєстрації звіту про наслідки підписки на акції. Проте законом такої реєстрації не передбачено. З огляду на це слід вважати, що випуск акцій у формі їх відкритого розміщення без реєстрації зазначеного звіту, але за наявності зареєстрованої інформації та реєстрації випуску акцій не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 223.
Випуск без реєстрації акцій акціонерного товариства закритого типу не містить складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, оскільки ці акції не поширюються шляхом відкритого розміщення, а розподіляються між засновниками товариства.
Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, є формальним - за-коном не передбачено настання будь-яких передбачених цією нормою кримінального закону злочинних дій.
Внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, полягає у складанні (готуванні) документа із занесенням в нього завідомо недостовірних відомостей і поданні його до ДКЦПФР або її регіонального ор-гаігу, чи в доповненні завідомо недостовірними відомостями раніше підготовленого документа, і поданні такого зміненого документа до ДКЦПФР або її регіонального органу, а затвердження таких документів — у прийнятті керівним працівником юридичної особи рішення про затвердження документа, що містить неправдиві відомості, і поданні його до ДКЦПФР або її регіонального органу.
На відміну від діяння, передбаченого ч. 1 ст. 223, яке може мати місце лише у випадку відкритого розміщення цінних паперів, для. діяння, передбаченого ч. 2 ст. 223, не має значення, призначаються відповідні цінні папери для відкритого розміщення чи мають бути передані набувачам в інший спосіб. Тому фальсифікація змісту документів, які подаються, наприклад, для реєстрації випуску акцій акціонерного товариства закритого типу, утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223.
Перелік документів, які необхідно подати для реєстрації емісії цінних паперів, встановлюється рішенням ДКЦПФР. Комісією встановлюється також перелік документів, які мають бути подані емітентом для реєстрації інформації про випуск цінних паперів у тих випадках, коли закон вимагає її реєстрації. Злочином, передбаченим ч. 2 ст. 223, може вважатись внесення неправдивої інформації у будь-який необхідний для реєстрації випуску (емісії) цінних паперів чи інформації про випуск документ або затвердження будь-якого із необхідних для реєстрації документів, що містять неправдиву інформацію.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223, є заподіяння внаслідок внесення недостовірної інформації до відповідних документів чи їх затвердження великої матеріальної шкоди інвесторові. Про поняття такої шкоди див. примітку до ст. 218. Така шкода може виникнути внаслідок вкладення інвестором під впливом недостовірної інформації грошових коштів у придбання цінних паперів, зокрема у випадках, коли їх курсова вартість згодом значно впала порівняно з вартістю під час придбання інвестором, коли цінні папери стали неліквідними або внаслідок інвестиції були повністю втрачені через банкрутство юридичної особи — емітента цінних паперів. У разі заподіяння шкоди багатьом особам дії, передбачені ч. 2 ст. 223, слід вважати злочином лише за умови, що хоча б одному із інвесторів заподіяно матеріальну шкоду, яка є великою.
“ У випадках, коли громадянам та юридичним особам пропонуються для купівлі акції неіснуючої юридичної особи, тобто папери, які насправді не є і не можуть стати цінними паперами, або ж пропонується внести кошти на придбання акцій акціонерного товариства, яке насправді не передбачається створювати, вчинене, заумови, що винні особи мають намір привласнити зібрані грошові кош ти, підлягає кваліфікації за ст. 190.
Під інвестором у даному разі розуміється будь-яка особа, ще придбала відповідні цінні папери або зробила заявку на їх придбання і внесла грошові кошти в рахунок наступного придбання цінних паперів.
Злочин у першій його формі (ч. 1 ст. 223) слід вважати закінченим з моменту передачі емітентом чи торговцем цінними паперами покупцеві чи іншому набувачеві хоча б одного сертифіката незаре-єстрованих документарних цінних паперів, а також перерахування покупцеві чи іншому набувачеві хоча б однієї одиниці незареєст-рованих бездокументарних цінних паперів. Опублікування винною особою інформації про випуск і проведення відкритої підписки на цінні папери, а так само відкриття емісійних рахунків у бездокументарних цінних паперах без реєстрації інформації про випуск цінних паперів чи самого їх випуску з наміром провести згодом їх відкрите розміщення слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.
Злочин у другій його формі (ч. 2 ст. 223) є закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. У разі, якщо таку шкоду вдалось відвернути, але об’єктивно вона повинна була виникнути у передбаченому законом розмірі,