Міжнародна економічна діяльність України. Сутність і особливості міжнародної економічної діяльності.

1. Види міжнародної економічної діяльності.

До видів міжнародної економічної (зовнішньоекономічної) діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать:–

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;–

надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;–

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;–

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;–

кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;–

спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;–

підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;–

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;–

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;–

орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;–

операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;–

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; –

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

2. Місце України у міжнародній економічній діяльності.

Міжнародна економічна діяльність України почалася у 1991 р. з денонсування попереднього союзного договору і підписання угоди про утворення нової форми політико-економічної інтеграції – Співдружності незалежних держав (СНД), куди спочатку увійшли Росія, Україна і Білорусь, а згодом приєдналися інші республіки колишнього СРСР, крім країн Балтії. Причини такої інтеграції полягають у високому рівні інтеграції і кооперування всіх без винятку галузей господарства колишніх республік Союзу, безумовній залежності України від російських енергоресурсів.

Разом з тим Україна послідовно розвиває міжнародні економічні зв’язки з країнами всіх континентів, спираючись на своє геополітичне положення європейської держави, без’ядерний статус, участь в ініційованій США програмі «Партнерство заради миру», власний природний та науково-технічний потенціал. Цьому дещо зашкодила економічна криза 1991-1995 рр. в СНД, наслідки якої відчуваються в усіх сферах господарства України і позначаються на темпах інтеграції в міжнародну економіку.

Об’єктивною засадою для цього процесу є передусім економічний потенціал України, в якому забезпеченість продукцією власного виробництва становить 82%. Практично повністю покриваються потреби у вугіллі, продуктах коксохімії, м’ясо-молочної та комбікормової, хлібобулочної та плодово-овочевої продукції. За межі України вивозиться понад 16% суспільного продукту, в тому числі понад 40% чорних металів і металевих виробів, окремих видів енергетичного, підйомно-транспортного, нафтового, хімічного та ковальсько-пресового устаткування, тракторів, трансформаторів, тепловозів, екскаваторів, шин, цукру, сільськогосподарської техніки. Виробництво наукомісткої продукції машинобудування, металообробки, приладобудування, військово-промислового комплексу свідчить про досконалість виробничих потужностей та високу кваліфікацію кадрового потенціалу в країні. Продукція суднобудування, літакобудування, військова техніка відповідають світовим стандартам і мають підвищений попит на міжнародних ринках.

Розпад СРСР і період трансформації економічного простору СНД призвели до різкого спаду в економічних відносинах. Взаємний товарооборот скоротився у 1991-1992 рр. майже втричі. Але Україна зберегла висококваліфіковані кадри, здатні до наукомісткої праці, володіє вагомими сировинними та земельними ресурсами, здатними повністю забезпечити населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною і матеріалами (крім нафти і газу); має сприятливий клімат, вигідне географічне розташування у Центральній Європі, кордони з багатьма державами, вихід до моря. У цьому запорука її розвитку як незалежної, суверенної держави, ефективної інтеграції у світову економіку. В основу міжнародної економічної діяльності України було покладено принципи демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв’язків, якими передбачено максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт-імпорт, підвищення ролі валютного регулювання міжнародних господарських зв’язків, надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою. Це було започатковано Указом Президента України від 19.03.1992 р., відповідно до якого всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності отримали право здійснювати експорт та імпорт товарів і послуг [89].

У перші роки незалежності міжнародна економічна діяльність України була незначною і нераціональною, бо характеризувалася вузькою географією, нерозвиненою структурою і перевагою імпорту над