Таблиця

Обсяг зовнішньої торгівлі України у 1992-1994 рр., млн. дол. США

№

з/п | Показник | Роки | Експорт | Імпорт | Баланс

1 | Загальні обсяги зовнішньої торгівлі |

1992 | 11308 | 11930 | -621

1993 | 10842 | 12669 | - 1828

1994 | 9933 | 10126 | -193

2 | Обсяг торгівлі з країнами колишнього СРСР | 1992 | 5308 | 6430 | -1122

1993 | 7076 | 9745 | -2670

1994 | 5697 | 7460 | - 1763

3 | Загальний обсяг зовнішньої торгівлі з країнами далекого зарубіжжя: –

за даними Мінстату України |

1992 |

6000 |

5500 |

500

1993 | 3766 | 2924 | 842

1994 | 4236 | 2666 | 1570–

за даними Євроцентру ЄС | 1992 | 4792 | 3395 | 1403

1993 | 3908 | 4259 | -351

Пожвавленню міжнародної економічної діяльності України сприяло зростання іноземних інвестицій, які у 1995 р. досягли 750 млн. дол. США [64]. Найбільшими інвесторами були США (22,8%) та Німеччина (17,3%). Найбільш перспективними галузями української економіки іноземні інвестори визнали внутрішню торгівлю і харчову промисловість. У тому році експорт з України становив 11 566,5 млн. дол. США і переважив імпорт (11 329 млн.). Товарооборот з Росією на 441,5 млн. дол. США був більшим, ніж у 1994 р. Виникла чітка тенденція збільшення експорту українських товарів у Росію.

Зростанню обсягів експорту сприяла лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. Деякі українські матеріали і сировина мали ціни, значно нижчі за світові, і за кордоном їх продавали за демпінговими цінами, що в деяких країнах спричинило антидемпінгові розслідування проти українських товаровиробників. Але держава тоді ще була не спроможна ефективно контролювати і регулювати діяльність вітчизняних підприємств.

Низька ефективність зовнішньоекономічної діяльності в перші роки незалежності України стала наслідком спаду виробництва, гіперінфляції, економічної нестабільності, відсутності загальнодержавної програми перетворень, сліпого копіювання чужого досвіду, необізнаності із специфікою зовнішньоекономічних операцій.

Розвиток нормальних зовнішньоторговельних відносин стримувала кредиторська заборгованість підприємств України, яка на кінець 1999 р. склала близько 8% обсягу імпортованих товарів та послуг, основною частиною яких були борги за енергоносії. Проблеми фінансування дефіциту платіжного балансу остаточно перемістилися до фінансового рахунку платіжного балансу. І хоча зовнішній борг не був катастрофічним (44% ВВП), але, враховуючи короткостроковість, неінвестиційний характер та обмежені можливості щодо залучення нових кредитів для сплати за старими боргами, його обслуговування ускладнилося. Переважну частку запозичень становили кредити МВФ за програмою розширеного фінансування та позики Світового банку. Завдяки цьому коефіцієнт обслуговування боргу становив 16,1% (у 1998 р. – 12,5%). Чистий відтік капіталу в короткостроковій формі досяг 31% від загальних потреб у фінансуванні [50].

До незадовільного стану платіжного балансу призвели певні чинники. Серед внутрішніх головним є втрата Україною зовнішніх ринків унаслідок торговельних конфліктів (понад 300 антидемпінгових розслідувань у 30 країнах), неврегульованість ціноутворення на імпортовані енергоносії та їх транзит, нерозвиненість фондового ринку. Серед зовнішніх чинників основними були: глобальна економічна криза, падіння світових цін (в тому числі на українську хімічну та металопродукцію), закриття дунайського судноплавства внаслідок війни на Балканах.

Водночас дуже вигідним став експорт з України зернових культур, тютюну і виробів з нього, нафтопродуктів, деревини та виробів з неї. Порушивши двосторонню угоду про вільну торгівлю, російська сторона ввела сезонне ввізне мито на цукор і крохмальну патоку, підвищила у 2 рази експортне мито на нафту і нафтопродукти, заборонила імпорт етилового спирту. Україна у відповідь підвищила ввізне мито на російські автомобілі.

Товарна структура експорту в цілому не зазнала значних змін. Однак у зв’язку з низьким рівнем надходжень до бюджету від експорту продовольства, в Україні було скасовано компенсації податку на додану вартість щодо експорту продовольства і встановлено високе мито на насіння соняшнику та інших олійних культур і жорсткий контроль за порядком відвантаження зерна на експорт (через його дефіцит). Все це викликало зниження фізичних обсягів імпорту й експорту. Однак все ж відбулося зростання коефіцієнта покриття імпорту експортом до 96,3% у 1999 р. (у 1998 р. – 84,1%), у тому числі з країнами далекого зарубіжжя – до 151,4% (у 1998 р. – 116,3%).

Тема: Суб’єкти міжнародних економічних операцій.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є [2]:–

фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають громадянську правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно мешкають на території України;–

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження в Україні, у тому числі юридичні особи, майно і/чи капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;–

об’єднання фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно законам України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;–

структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення), але мають постійне місцезнаходження на території України;–

спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстрованих в Україні, та які мають постійне місцезнаходження на території України;–

інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законом України.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати будь-які види цієї діяльності, визначені у законі.

За визначених передумов, принципів та законодавчо окреслених понять суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється розвиток міжнародної економічної діяльності України.

Тема: Експорт і імпорт товарів.

1. Товарна структура зовнішньої торгівлі України.

Практично всі країни залежать від міжнародної торгівлі, але для різних країн, з огляду на їхні ресурсозабезпеченість та місткість внутрішнього ринку, така