«Пропустивши» попередні етапи НТР (інформатика та ресурсозбереження), Україна має нагальну потребу якнайшвидше визначити та розпочати освоєння своїх перспективних «ніш» на світових ринках і в міжнародному поділі праці. У зв’язку з цим, виходячи із запропонованої концепції, довгострокову мету має становити досягнення лідерських позицій у масштабній розробці, промисловій апробації та реалізації на міжнародному ринку технологій наукомістких природоохоронних процесів та послуг. Тим більше що, за компетентними прогнозами, альтернативу наявній ціновій та якісно-продуктовій конкуренції має скласти в найближчому майбутньому екологічна та науково-технічна безпека товарів.

Ефективне поєднання систем вищої школи, науки та інноваційного бізнесу, як показує досвід розвинутих країн, сприятиме нарощуванню науково-технічного потенціалу України, прискоренню її інтеграції у світовий ринок технологій.

Тема: Міжнародне виробниче кооперування.

1. Організаційні форми міжнародного виробничого кооперування.

Прискоренню економічного розвитку України, наближенню її виробничої та соціально-економічної інфраструктури до світового рівня сприяє створення спільних з іноземними засновниками підприємств на власній території.

Такі утворення базуються на інтернаціональній формі власності, бо створюються шляхом поєднання майна вітчизняних та закордонних фізичних або юридичних осіб.

Спільне підприємство (СП) є формою господарського та правового співробітництва з іноземним партнером, при якій вони виступають єдиною юридичною особою.

Характерними рисами СП є [71]:–

створення з іноземним партнером спільної власності на матеріальні і фінансові ресурси, які використовуються для виконання виробничих, науково-технічних, зовнішньоторговельних та інших функцій;–

вироблені товари та послуги становлять спільну власність;–

партнери несуть спільну відповідальність за ризики та збитки;–

реалізація продукції (послуг) відбувається як у країні базування СП, так і за її кордонами;–

має місце спільне управління діяльністю підприємства на засадах узгодження власних інтересів засновників;–

співвласники спільного майна, об’єднуючи його, зберігають свої права як на внесену ними частку матеріальних та фінансових засобів, так і на відповідне цій частці отримання доходів від реалізації вироблених підприємством товарів (послуг).

Таким чином, СП є специфічним видом власності, що виникає у процесі розвитку міжнародного економічного співробітництва, в якому МПП конкретизується як встановлення тісних коопераційних господарських зв’язків у єдиному підприємстві. Таке підприємство є однією з форм прямих іноземних інвестицій у господарство країни, яка їх приймає.

Привабливість залучення ресурсів іноземних партнерів для створення СП зумовлена рядом переваг для держави, яка приймає їх:–

імпорт прямих підприємницьких капіталів спричинює збільшення виробничих потужностей та ресурсів;–

сприяє поширенню передової технології, стандартизації й уніфікації;–

удосконалює управління підприємством;–

підвищує кваліфікацію кадрів та якість продукції;–

сприяє більш продуктивному використанню національних ресурсів, подоланню структурних диспропорцій у національній економіці;–

створює можливості виходу вітчизняних товарів і нових технологій на світовий ринок;–

сприяє розвитку національної науково-дослідної бази;–

підвищує попит на національні фактори виробництва;–

збільшуються експортні надходження до країни у вигляді податків на діяльність СП;–

ризик повернення іноземних капіталовкладень повністю покладено на засновників.

Для іноземного партнера – власника капіталу – теж є певний інтерес у створенні СП, який полягає:–

у збільшенні прибутків від участі в експлуатації природних і трудових ресурсів країни, яка їх приймає, порівняно з прибутками на умовах міжнародної торгівлі;–

підвищенні конкурентоспроможності виробленої продукції на міжнародному ринку за рахунок зниження витрат, яке досягається шляхом залучення більш дешевих природних ресурсів, виробів первинної переробки сировини, економії на оплаті праці працівників менш розвиненої країни;–

розширенні обсягів продажів своєї продукції в країні базування та можливість повного витіснення національних товаровиробників з внутрішнього ринку.

Слід відзначити, що за економічним змістом участь іноземних засновників у створенні СП є однією з форм експорту капіталу, яка набула широкого визнання у світі.

В Україні має місце динамічний процес створення СП в усіх видах діяльності у виробничій і невиробничій сферах. Серед них домінує створення нових підприємств з іноземними інвестиціями у харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, паливній галузі, будівництві та виробництві будівельних матеріалів. Середній розмір інвестицій складає до 500 тис. дол. СІЛА на одне підприємство, кількість інвестованих зарубіжними партнерами підприємств вже перевищила 7 000. На промисловість та будівництво припадає трохи більше 60% загальної суми інвестицій, на внутрішню торгівлю – близько 20%, на фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення – близько 7%.

Вже помітні певні тенденції розвитку спільного підприємництва в Україні [70]:–

стійке поширення спрямування СП на нові види економічної діяльності;–

переважна більшість партнерів є вихідцями з країн СНД, колишнього СРСР, та з країн, що розвиваються;–

поступове збільшення потоку капіталовкладень з промислово розвинених країн;–

створення СП, як правило, на двосторонній основі;–

орієнтація міжнародних СП на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, збут яких легко забезпечити на внутрішньому ринку;–

підтримка традиційної експортно-імпортної орієнтації України;–

обережність іноземних партнерів у великих інвестиціях;–

активна участь малих зарубіжних фірм, орієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій;–

зосередження міжнародних СП у промислових центрах, індустріально розвинених регіонах України та у ВЕЗ.

На території України можуть створюватися спільні підприємства у таких формах:–

нові спільні підприємства з певною часткою участі іноземного капіталу та їхні філії чи дочірні компанії;–

перетворення існуючого підприємства у спільне внаслідок значного розширення масштабу виробництва на основі залучення іноземного капіталу (шляхом безпосереднього інвестування іноземного капіталу у підприємство, придбання акцій українського підприємства чи купівлі частки його майна);–

укладання інвестиційного контракту між іноземним і національним партнерами на будівництво капіталомістких об’єктів у промисловій сфері чи господарській інфраструктурі.

В усіх випадках установчими документами на створення СП регулюються всі економічні питання спільної діяльності: масштаб виробництва, пропорції розподілу результатів його діяльності, система управління, схема сплати мита, термін співробітництва і залучення (у разі необхідності) кредиту іноземного чи національного банку та умови такого кредиту.

Серед новостворених СП в останні роки поширена така специфічна форма міжнародного виробничого співробітництва як толінг.

Під толінгом розуміють роботу вітчизняного підприємства на іноземній давальницькій сировині. Сутність толінгової угоди полягає