Формування в Україні економіки відкритого типу, інтеграція її у світогосподарські процеси ставлять у ряд першочергових завдання, пов’язані з регулюванням зовнішньої трудової міграції. Активна участь українських громадян у міжнародній трудовій міграції, а також приїзд іноземних працівників до нас створюють підґрунтя для реального й повноцінного входження України в міжнародний ринок праці.

Щоб стати справді ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну робочою силою, державна міграційна політика має бути конструктивною і раціонально збалансованою, спиратись на досвід країн – традиційних експортерів та імпортерів робочої сили, формуватися з урахуванням стратегічних орієнтирів розвитку трудової міграції в Україні.

Тема: Регулювання міжнародної економічної діяльності.

1. Державне регулювання міжнародної економічної діяльності в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств як складова національної міжнародної економічної політики обов’язково регулюється державою. Державне регулювання складається з митного і валютного регулювання, ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, утворення мережі спеціальних економічних зон, застосування спеціальних санкцій за порушення зовнішньоекономічної діяльності.

За спрямованістю впливу на економічні процеси засоби державного регулювання поділяються на:–

адміністративні, до яких належать засоби прямого обмеження експорту або імпорту (впровадження квот, ліцензій, ембарго);–

економічні, до яких відносять заходи, що впливають на економічні процеси через економічні інтереси учасників зовнішньоекономічної діяльності (встановлення мита, акцизів, зборів, оподаткування, банківської облікової ставки, курсу валюти).

Вони, у свою чергу, поділяються на нетарифні та митно-тарифні.

Нетарифне регулювання є впровадженням державою обмежувальних заборонних засобів, які перешкоджають неконтрольованому проникненню імпортних товарів на внутрішній ринок країни, з метою захисту інтересів вітчизняного виробника.

До нетарифних заходів відносять пряме обмеження (спрямоване на захист інтересів національної економіки за допомогою ліцензування і квотування), запровадження митних чи адміністративних зобов’язань (імпортні податки і депозити, сертифікація), валютне обмеження і валютний контроль, державну монополію на певні види зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування (контингентування) являє собою обмеження в кількісному або вартісному вираженні обсягу продукції, дозволеної до ввозу в країну {імпортна квота) або вивезення з країни {експортна квота) за певний. Відтак квота виконує роль, подібну протекціоністському миту (тобто сприяє зниженню конкуренції на внутрішньому ринку). Квотування здійснюється шляхом ліцензування (коли держава видає ліцензії на імпорт або експорт обмеженого обсягу продукції й одночасно забороняє неліцензійну торгівлю).

В Україні вводяться такі види експортних (імпортних) квот: глобальна (встановлюється за товаром без визначення конкретних країн), групова (встановлюється за товаром з вказівкою групи країн), індивідуальна (встановлюється за товаром з визначенням конкретної країни); антидемпінгова (встановлюється граничний обсяг товару, який є об’єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінгових процедур), компенсаційна (встановлюється граничний обсяг товару, який є об’єктом антисубсидійного розслідування, або компенсаційних заходів), спеціальна (встановлюється обсяг товару, який є об’єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів).

Ліцензування може мати самостійне значення як інструмент зовнішньоторговельної політики. До нього відносять отримання генеральної ліцензії (коли держава надає право якомусь імпортеру ввозити товари без обмеження або тільки з певних країн), автоматичне ліцензування (коли для ввозу або вивозу визначених товарів надається ліцензія, яка дозволяє державі спостерігати за торгівлею певними товарами і в разі потреби швидко вводити обмежувальні заходи).

Існують також так звані добровільні експортні обмеження, коли підприємство-експортер встановлює квоту, а країни-експортери самі (звісно, під тиском країни-імпортера) беруть на себе зобов’язання щодо обмеження експорту у певну країну.

Активний протекціонізм як вид нетарифного регулювання застосовується державою для захисту національного виробника, обмежуючи імпорт та заохочуючи експорт, застосовуючи до експортоорієнтованих галузей експортні субсидії (завдяки яким експортери мають можливість продавати товар на зовнішньому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку). Коли ж експортер продає свій товар за кордоном за ціною, що нижча за нормальну, то, це є демпінг. Він може виникати внаслідок державних субсидій експортерам, монополістичної практики дискримінації в цінах на світовому ринку (якщо він сегментований, то відбувається ускладнене вирівнювання цін внутрішнього і зовнішнього ринків шляхом перепродажу товару через високі транспортні витрати або через державні обмеження).

Економічною санкцією державного обмеження зовнішньої торгівлі є ембарго – заборона ввозу до будь-якої країни або вивозу з неї товарів.

Встановлення технічних бар’єрів являє собою вид адміністративного державного регулювання, при якому відбувається дискримінація імпортних товарів на користь вітчизняних за допомогою встановлення специфічних стандартів якості, норм безпеки, стандартних обмежень.

Режим митного оформлення також можна віднести до методів нетарифного регулювання, бо за його допомогою непрямо впроваджуються певні обмеження на експорт (імпорт) товарів.

Митне регулювання складається з дії таких митних режимів, як випуск для вільного обігу, реімпорт, транзит, митний склад, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території, переробка під митним наглядом, тимчасове ввезення (вивезення), вільна митна зона, переробка поза митною територією, експорт, реекспорт, знищення, відмова на користь держави.

Поширеним є мито на імпорт, яке є державним грошовим збором із ввезених товарів, які перетинають кордон країни під контролем митного відомства. При введенні тарифу вітчизняна ціна товару піднімається вище світової ціни. Існують спеціальне й адвалорне мито.

Спеціальне мито визначається як фіксована сума з одиниці вимірювання (ваги, площини, об’єму).

Адвалорні збори (мито) визначаються у вигляді відсотка від митної вартості товару.

Митний тариф являє собою перелік товарів (які обкладаються митом, застосовуваним даною країною до імпортних товарів), систематизований