Пріоритети, принципи та основи економічного співробітництва України з ЄС сформульовані у відповідних актах Президента, уряду та Верховної Ради України. Так, у 1993 р. Верховна Рада України ухвалила постанову «Про основні напрями зовнішньої політики України», де вказано, що «перспективною метою зовнішньої політики є членство України у Європейських співтовариствах... З метою підтримки стабільних відносин з Європейськими співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство та співробітництво, здійснення якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом – до повного її членства у цій організації». В Указі Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» (1998 р.) формулювалися основні напрями співпраці України з ЄС. Курс на розвиток інтеграції з ЄС було визначено як пріоритетний для України і в посланні Президента України до Верховної Ради «Стратегія економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр.», Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Реформи заради добробуту», запропонованих у 2000 р.

Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році» містить спеціальний розділ «Україна і Європейський Союз», де наголос зроблено на інтенсифікації практичної реалізації домовленостей між Україною і Європейським Союзом, розробці разом з Євросоюзом заходів, які має здійснити Україна для формування умов створення зони вільної торгівлі з ЄС.

В офіційних документах ЄС, принаймні до 2000 р., не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Спільна позиція країн ЄС відносно України зводилася до підтримки розвитку в ній демократії, економічних реформ, поглиблення економічної взаємодії.

Серед основних рішень та документів ЄС щодо України слід назвати:*

надання Україні з 1 січня 1993 р. переваг Генералізованої схеми преференцій;*

затвердження Стратегії ЄС щодо України у квітні 1994 р.;*

прийняття «Спільної позиції щодо України» 28 листопада 1994 р.;*

прийняття «Декларації Європейського Союзу стосовно України» у травні 1996 р.;*

заяву ЄС про визнання за Україною статусу країни з перехідною економікою у червні 1996 р.;*

прийняття Радою Міністрів ЄС 6 грудня 1996 р. Плану дій щодо України.

Прийнята в Гельсінкі 1999 р. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України не містить положень про можливість вступу України до ЄС хоча б на правах асоційованого члена, однак у ній зафіксовано згоду членів ЄС внести відповідні зміни до Стратегії за умови певних позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку України. При цьому Європейський Союз має вивчити умови, за яких можливе створення зони вільної торгівлі ЄС – Україна. У Стратегії є також нове положення про підтримку співпраці сторін у контексті розширення ЄС2.

Принципове значення для подальшого розвитку економічних взаємин має ухвалена Радою Міністрів ЄС 9 жовтня 2000 р. постанова про вилучення України з переліку країн із неринковою економікою та поширення на імпорт із неї (у рамках антидемпінгових розслідувань ЄС) порядку визначення «нормальної вартості» згідно з правилами, які застосовуються щодо країн з ринковою економікою.

Таким чином, центральне місце в загальній інституційно-правовій системі економічної співпраці України і ЄС належить Угоді про партнерство та співробітництво. Що ж до можливого членства України в ЄС, то позиції сторін мають асиметричний характер, зумовлений головним чином довготривалою соціально-економічною кризою та повільним перебігом економічних перетворень в Україні.

Розвиток основних форм економічного співробітництва між Україною і ЄС. Провідними формами економічного співробітництва між Україною і ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність та технічна допомога. Торгівлі належить центральне місце в загальній системі економічної взаємодії.

У 90-ті роки відбулися значні структурні зміни в зовнішній торгівлі України. Питома вага країн ЄС у період з 1994 до 2000 рр. зросла: в експорті України з 9,0 % до 16,2 %, в імпорті – з 13,3 % до 20,6 % (табл. 1). Разом з тим ці показники були значно меншими, ніж у середньому по СНД (обидва показники – понад 26 %).

Зовнішня торгівля товарами України та країн – членів ЄС у 1996–2000 рр. (млн. дол. США)

Країна |

Експорт | Імпорт

1996 | 1998 | 2000 | 1996 | 1998 | 2000

Всього по ЄС | 1596,4 | 2119,3 | 2354,4 | 2769,0 | 3170,5 | 2881,2

Австрія | 101,5 | 135,2 | 163,6 | 175,5 | 193,8 | 185,1

Бельгія | 78,3 | 86,0 | 106,5 | 124,8 | 138,5 | 134,7

Греція | 96,9 | 59,9 | 48,1 | 59,6 | 34,1 | 38,5

Данія | 6,6 | 37,3 | 24,7 | 67,7 | 75,9 | 68,2

Ірландія | 64,4 | 82,3 | 27,2 | 52,5 | 37,3 | 25,7

Іспанія | 90,2 | 131,3 | 162,9 | 57,0 | 80,3 | 100,2

Італія | 344,6 | 550,2 | 638,9 | 341,8 | 408,6 | 346,0

Люксембург | 0,2 | 4,1 | 1,4 | 10,9 | 4,7 | 8,9

Нідерланди | 99,7 | 117,7 | 138,0 | 197,8 | 161,5 | 146,6

Німеччина | 421,9 | 638,7 | 741,4 | 1068,7 | 1263,6 | 1134,4

Португалія | 11,3 | 16,1 | 20,1 | 2,9 | 3,5 | 7,7

Сполучене Королівство | 135,9 | 108,0 | 137,6 | 201,5 | 204,7 | 202,8

Фінляндія | 22,1 | 26,2 | 24,0 | 96,3 | 114,9 | 95,9

Франція | 111,1 | 118,9 | 111,7 | 245,1