Зв’язки з іншими членами Митного союзу – Євразійського економічного співтовариства. Неоднозначно розвиваються взаємини України з іншими членами Митного союзу, які нині увійшли до ЄАЕС. Утворивши цей союз у 1995 р., Білорусь та Казахстан разом із РФ перейшли до диференційованого підходу до умов торгівлі між собою та іншими членами СНД, що негативно вплинуло й на динаміку економічного співробітництва України з ними. Так, український експорт до Казахстану зменшився зі 109,6 млн. дол. у 1994 р. до 76,8 млн. дол. у 2000 р., тоді як імпорт із цієї країни зріс із 151,5 млн. до 412,8 млн. дол. Експорт України до Білорусі за 1994–1997 рр. зріс майже в 1,5 рази в основному за рахунок реекспорту українських товарів білоруськими фірмами до Росії. Але внаслідок більш суворого дотримання вимог Митного союзу цей експорт у 2000 р. впав до 272,1 млн. дол. Імпорт України з Білорусі за цей період збільшився майже вдвоє – з 333,6 млн. дол. у 1994 р. до 601,9 млн. дол. у 2000 р. Замість активного сальдо в торгівлі з цими країнами Україна у 2000 р. мала пасив розміром понад 0,3 млрд. дол. з кожною з них.

Дещо новий підхід до розвитку співробітництва двох держав був визначений лише нещодавно, а саме в ході візиту Президента Казахстану Н.Назарбаєва до Києва у вересні 1999 р., під час якого обговорювалися перспективи співробітництва між обома країнами в галузі нафтової індустрії, зокрема можливості участі України в освоєнні родовищ у Казахстані, завантаження українських нафтопереробних заводів та участі партнера в їхній приватизації. Обидві сторони вважають за доцільне розширити транзит вантажів через українську територію, інтенсивніше використовувати морські порти України, створити в Казахстані машинно-технологічну станцію з українським устаткуванням тощо. Опрацьовуються практичні аспекти розвитку виробничого кооперування між підприємствами обох країн. Україна разом із РФ використовує для запуску своїх ракет космодром «Байконур», хоча стосовно умов його експлуатації є серйозні розходження між трьома державами.

Потенційні можливості подальшого розвитку економічних відносин України з цими двома найбільшими після РФ партнерами в межах СНД є значними. Реальні ж перспективи залежать від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. Щодо України, то вона однозначно заінтересована в налагодженні стабільних зв’язків з цими країнами – одержанні енергоносіїв та інших сировинних товарів з Казахстану, відновленні виробничої кооперації та товарообміну з Білоруссю на основі наявних різниць у структурах національних економік двох країн. Україна могла б взяти участь в імпортному забезпеченні широкомасштабних завдань з виконання Державної програми «Казахстан-– 2030», яка розроблена з ініціативи Президента Н. Назарбаєва й передбачає, крім створення могутнього нафтогазового та сировинного комплексів, суттєвий прогрес у розвитку обробної промисловості та АПК.

Об’єктивні ж передумови заінтересованості цих двох держав у економічному співробітництві з Україною виглядають не так однозначно. Крім відносин з РФ, Казахстан дедалі більше орієнтується на посилення зв’язків з Китаєм у сфері товарообміну та поставок до нього нафти запроектованим трубопроводом. Крім того, ця країна посилює зв’язки з членами Організації економічного співробітництва мусульманських держав (ЕКО, інша назва – ОЕС), створеної в 1992 р. Туреччиною, Іраном та Пакистаном разом із центральноазійськими пострадянськими державами та Азербайджаном. Однак основним напрямом економічних зв’язків Казахстану залишаються члени ЄАЕС. на частку яких припадає близько половини загального товарообороту цієї країни. Керівництво Казахстану змушене зважати на цілий комплекс внутрішніх та зовнішніх специфічних факторів, які спонукають підтримувати інтеграційні ідеї. Серед них і національний склад населення, в якому частка титульної нації ледве досягає половини, і неможливість виходу на західноєвропейський ринок без транзиту через територію РФ, і структура економіки із закладеною в неї за часів СРСР функцією доповнення урало-сибірського індустріального комплексу Росії, і геополітичне становище – відносна близькість до неспокійного регіону наступу ісламських фундаменталістів. Тому й надалі орієнтація на ЄАЕС буде пріоритетною для Казахстану, хоча його керівництво дедалі скептичніше оцінювало функціонування попередника – Митного союзу, а в 1996 р. всупереч його принципам навіть ввело заходи з обмеження імпорту російських товарів. Разом з тим навряд чи можна сподіватися на те, що Україна в майбутньому стане одним із провідних партнерів Казахстану у сфері економічного співробітництва, скоріше він буде орієнтуватися, як і тепер, на багато-векторні зв’язки з такими конкуруючими за його ринок партнерами, як Росія, споживачі енергоресурсів на Заході та сусідні мусульманські країни. Україна, проте, може розраховувати в перспективі на суттєве розширення транспортних послуг для Казахстану та експорту до нього продукції машинобудівної, трубопрокатної та легкої промисловості – як компенсацію за поставки енергоресурсів (якщо буде врегульовано питання транзиту через територію РФ), а також на загальне збільшення казахстанського імпорту після зростання в цій державі-нафтоекспортері валютних резервів. Білорусь, яка не має необхідних джерел енергоносіїв та сировини, ще в межах народногосподарського комплексу СРСР спеціалізувалася на випуску кінцевої продукції, комплектуючі до якої ввозилися з інших