Специфічне місце в зовнішньоекономічних відносинах України посідає наш найближчий сусід – Республіка Молдова. Побічним підтвердженням особливої ролі українсько-молдавських політичних та економічних відносин були ідеї двосторонньої інтеграції двох країн, які серйозно обговорювалися на міждержавному рівні в середині 90-х років. За невеликого обсягу внутрішнього ринку та обмежених експортних ресурсів Молдові належить четверте місце в зовнішньоторговельному обороті України, в тому числі третє – в українському експорті. Слід зазначити, що обидві держави знайшли можливість спільного вирішення низки неврегульованих проблем, зокрема стосовно спірних прикордонних територій.

Найскладнішим питанням у їхніх економічних зв’язках залишається хронічний дисбаланс зовнішньої торгівлі – молдавський експорт покриває лише третину ввозу з України. Одним із напрямів подолання такої диспропорції в перспективі могло б стати розширення виробничої кооперації в галузях легкої промисловості, АПК, машинобудування з переважним завантаженням молдавських підприємств, створенням у цих галузях спільних об’єктів для експорту на ринки третіх країн, у тому числі Росії та інших держав СНД. Однак сприятливі можливості для використання такої схеми взаємовідносин виникнуть лише після суттєвого пожвавлення національних економік партнерів, розв’язання придністровського конфлікту в сусідній країні.

У зв’язку з приходом у березні 2001 р. до влади в Молдові комуністів необхідно враховувати й можливі зміни в акцентах її співробітництва з Україною, а також у загальній орієнтації, включаючи ставлення до участі в ГУУАМ.

Одним з перспективних партнерів України в майбутньому може стати Туркменистан, хоча здобуті в першій половині 90-х років позиції України на його ринку суттєво підірвані через невиконання українською стороною зобов’язань з оплати поставок туркменського газу. Характерні різкі коливання обсягів імпорту з Туркменистану залежно від оплати Україною поставок газу з цієї країни: падіння від 836.9 млн. дол. у 1995 р. до лише 1,3 млн. дол. у 1998 р. та знову зростання до 946,1 млн. дол. у 2000 р. Та навіть за зменшення експорту України за 1995–2000 рр. з 222,8 млн. дол. до 148,4 млн. дол. Туркменистан у межах СНД залишився на четвертій позиції серед одержувачів українських товарів, що свідчить про наявність попиту на них на туркменському ринку.

У відносинах з Туркменистаном була апробована досить приваблива для України схема покриття витрат на імпорт енергоносіїв, яка передбачає лише часткову оплату валютою, а в основному – зустрічними поставками товарів і наданням послуг (зокрема шляхом проектування та облаштування меліоративних об’єктів). За більш відповідального ставлення української сторони до виконання своїх зобов’язань ця схема може втілитися й у відносинах з іншими державами.

При оцінці перспектив співробітництва з Туркменистаном, крім необхідності подолати негативний імідж України, доцільно зважити ще на дві важливі обставини. Постачання цією країною газу в Свропу останніми роками натрапляє на дедалі активнішу протидію російського конкурента в особі «Газпрому». Тож туркменське керівництво почало чітко орієнтуватися на південний шлях експорту енергоносіїв – через територію Ірану та порти Перської затоки, а також вивезення цією трасою інших товарів (продуктів нафтохімії вовни, шкірсировини тощо). В цих умовах розраховувати на зростання або навіть доведення до рівня середини 90-х років туркменських поставок газу, а також на значні обсяги транзиту інших товарів нереально. Разом з тим (за аналогією з Азербайджаном) необхідно зважати на суттєве зростання імпортних потреб Туркменистану в міру збільшення його валютних надходжень. За виваженої та цілеспрямованої зовнішньоекономічної політики заінтересованість партнера в погашенні боргів за газ може бути використана для перспективного закріплення на туркменському ринку українських товарів – труб, нафтопереробного та енергетичного устаткування, продукції АПК (зерно, цукор), а також інжинірингових послуг у галузі меліорації, індустріального та житлового будівництва тощо. За такого перебігу подій співробітництво з Туркменистаном може стати одним з важливих джерел валютних надходжень України.

Вірменії належить останнє, 11-е місце в торгівлі України з членами СНД – лише 0,1 % у товарообороті з цим регіоном у 2000 р. Неврегульованість конфлікту з Азербайджаном стосовно Нагірного Карабаху, залишки економічної, особливо енергетичної, блокади внаслідок цього конфлікту, об’єктивна надвисока залежність від імпорту всіх видів товарів для задоволення виробничих та індивідуальних потреб за вкрай обмежених ресурсів для експорту (невеликий вивіз кольорових металів, тютюну, коньяку, ефіроолійних культур тощо) – все це не дає підстав для оптимістичного прогнозу щодо розширення взаємних зв’язків найближчим часом. Певні перспективи розвитку українсько-вірменського співробітництва можуть виникнути лише в тому випадку, якщо спюрк (вірменська діаспора) наважиться вкладати свої досить великі фінансові ресурси в модернізацію промисловості країни на основі новітніх технологій.

Перспективи участі України в Співдружності незалежних держав. З огляду на новітні геополітичні та геоекономічні процеси в межах СНД можна зробити деякі прогнози стосовно участі України в цьому союзі пострадянських держав. У середньостроковій (на кілька десятиліть) і, ймовірно, в довгостроковій перспективі Росія залишиться основним економічним партнером України, хоча питома вага цієї держави в загальному обсязі наших відносин зі світовим господарством може зменшитися за рахунок більш високої динаміки зв’язків з альтернативними партнерами з критичного імпорту та експортних поставок українських виробників. За всіх варіантів перебігу подій Україні безальтернативно необхідно розробити та послідовно здійснювати загальнодержавну політику закріплення