рік до України було імпортовано товарів майже на 13 млрд. дол. США. в тому числі з країн СНД і Балтії – на 7,4 млрд., з інших країн світу – на 5,5 млрд. дол. США. Зменшення обсягів імпорту в 1999 р. зумовлювалося багатьма причинами, серед яких – негативні наслідки кризи (девальвація гривні, зниження реальних доходів населення та внутрішнього споживчого попиту тощо), застосування урядом України низки заходів щодо обмеження імпорту (протягом 1998–1999 рр. було прийнято понад 40 нормативно-правових документів, які змінювали ставки ввізного мита), введення НБУ заборони на попередню оплату імпортних контрактів, яка діяла в І півріччі 1999 р.
Енергетичний імпорт, який становить 42 % загальних обсягів імпорту, скоротився на 11,8 %. або майже на 730 млн. дол. США. Слід зазначити, що в 1999 р. до України було імпортовано природного газу на 6,4 млрд. м3 більше, ніж у попередньому, але вартість його за рік зменшилася майже на 375 млн. дол. США. Одночасно скоротилися вартісні (на 163 млн. дол. США) та кількісні (на 488 тис. т) обсяги імпортованої сирої нафти.
Ще динамічніше відбувалося падіння обсягів неенергетичного імпорту, який скоротився на 25.8 % порівняно з попереднім роком. Суттєво звузився імпорт товарів інвестиційного характеру. Поставки машин та устаткування зменшилися на 33,9 %. або на 1,2 млрд. дол. США, порівняно з 1998 р.. в основному за рахунок зменшення на 39 % імпорту цієї продукції з країн далекого зарубіжжя.
Збільшення позитивного сальдо балансу послуг порівняно з 1998 р. на 7,4 % зумовлене випередженням темпів зменшення обсягів імпорту послуг (на 10 %) порівняно з експортом (на 4 %).
Загалом слід зазначати, що динаміка складників зовнішньої торгівлі, зокрема зовнішньоторговельного обороту, експорту та імпорту, багато в чому залежить від змін обсягів внутрішнього споживання та ВВП. За постійного скорочення ВВП на внутрішньому ринку утворюється дефіцит ресурсів, призначених для внутрішнього споживання. Ліквідація цього дефіциту об’єктивно можлива шляхом збільшення імпортних надходжень необхідних ресурсів та поступового скорочення експорту.
Екстенсивний розвиток експорту в 1995–1997 рр. (без здійснення структурних змін в експортозорієнтованих та інших галузях економіки) відбувався чималою мірою за рахунок зменшення внутрішнього споживання.
З 1997 р. обсяги імпорту почали скорочуватися. Якщо в 1996 р. обсяги імпортних надходжень товарів зросли порівняно з 1994 р. на 38.5 %, або на 4,9 млрд. дол., то вже в наступному 1997 р. вони зменшилися на 2,8 %, або на 500 млн. дол. У 1999 р. обсяги імпорту товарів скоротилися на 13,9%, або на 2,1 млрд. дол.
Зниження обсягів імпорту було наслідком впровадження низки заходів тарифного регулювання щодо більшості товарів, які в достатній кількості виробляються, або можуть вироблятися в Україні, передусім щодо сільськогосподарської та харчової продукції – м’яса, цукру, олії соняшникової, картоплі тощо. Важливе значення для впорядкування імпорту мало обмеження ввезення готової продукції, у вартості якої давальницька сировина сягає 80 %. Уряд ужив також заходів, аби обмежити ввезення товарів фізичними особами: максимально дозволений неоподатковуваний обсяг ввезення товарів було встановлено в розмірі 200 екю. За оцінками, ввезення в Україну сільгосппродукції фізичними особами зменшилося в 1998 р. порівняно з попереднім роком приблизно вдвоє.
Подальше скорочення імпорту, зважаючи на високу питому вагу у ньому (понад 80 %) енергоносіїв та продукції промислово-технічного призначення, можливе лише з урахуванням забезпечення потреб економіки необхідні-виробничими ресурсами. Загальні обсяги імпорту досягли нині по суті ті рівня, який дає змогу задовольнити мінімальні потреби держави.
Протягом останніх років географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами й послугами далі зазнавала суттєвих змін. Вектори товарних потоків поступово переорієнтувалися з пострадянських країн на інші регіони світу. Так, в 1999 р. частка країн СНД в товарному експорті України становила 34 %, тобто майже вдвоє менше порівняно з 1992 р.
Протягом 1995–1999 рр. сформувалася стабільна група основних торговельних партнерів України, що споживають понад 50 % її експорту, – це Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь та Польща. Лідерами залишаються Росія та Китай: обсяги їхнього імпорту українських товарів у 1999 р. склали 2,4 млрд. та 730 млн. дол. США відповідно.
У 2000 р. основними імпортерами українських товарів поза СНД були Китай (4,3 %), Туреччина (6 %), Німеччина (5,1 %) та Італія (4.4 %). Протягом 1996–2000 рр. обсяги поставок українських товарів у ці країни поступово зростали.
Різкий спад експорту – більше ніж удвоє – відбувся на російському (на 3,2 млрд. дол. США) та білоруському (на 377 млн. дол. США) напрямках. Причому в торговельному балансі з країнами колишнього СРСР утворився дефіцит, тоді як з іншими країнами збільшується позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Втім, тут слід зважити на те. що зменшення від’ємного сальдо торгівлі товарами було досягнуте завдяки випереджаючому скороченню імпорту, а не за рахунок збільшення експорту.
Крім того, як уже зазначалося, вагома частина валютних надходжень від продажу вітчизняних товарів на західних ринках витрачається на оплату російських енергоносіїв. До того ж російська частка імпортних поставок в Україну сягає майже 50 %! Таким чином, зберігається критична залежність української економіки від внутрішніх процесів у сусідній державі. Тож диверсифікація імпортних джерел – надзвичайно актуальне завдання для України.
Щодо країн Європейського регіону, то незважаючи на численні програми й заходи, спрямовані на розширення експортних поставок у регіон, в останньому десятиріччі ситуація не зазнала суттєвих змін. За 1995–1999 рр. частка європейських країн в експорті українських товарів коливалася в діапазоні 20–32 % без