Перспективи розвитку туризму в Україні пов’язані з реалізацією глобальної програми створення в Україні транспортних коридорів та розвитку Криму. Це може дати не тільки тисячі нових робочих місць на строк будування, а й поштовх для створення багатьох малих та середніх підприємств і принести державі 8 млрд. дол. США. До України почали виявляти інтерес й іноземні інвестори (реконструкція київських готелів, діяльність з розвитку туристичної галузі в Карпатському регіоні за підтримки міжнародної організації ТАСІS, відновлення туристичних об’єктів Львова за рахунок Британського фонду Кпоw-How, відновлення та реконструкція ялтинського готелю «Ореанда» та відомої «Поляни казок» тощо).

Ефективний розвиток туристичної галузі тісно пов’язаний зі сферою розгалуженої транспортної інфраструктури, адже транспортні послуги відіграють визначальну роль при переміщенні людських, грошових, товарних потоків. Надходження до прибуткових статей платіжного балансу від реалізації транспортних послуг надають можливість їм посісти панівне місце в статті «Баланс послуг», зокрема за рахунок збільшення експорту послуг.

Налагоджена система транспортного сполучення через держані кордони є важливою умовою ефективного розвитку міжнародних зв’язків України з іншими державами. Обладнання державного кордону, у свою чергу, передбачає розбудову прикордонних переходів, створення пунктів автосервісу, вантажних терміналів, об’єктів для обслуговування пасажирів та екіпажів. Нагальним є вирішення проблеми розбудови державного кордону і вдосконалення транспортного сполучення перш за все з Росією, Білорусією та Молдовою, де прикордонну інфраструктуру доводиться створювати наново.

Частка транспортних послуг у собівартості товару досить значна – від 6,2% для товарів хімії до 20,6% для паперу. Ці дані свідчать про те, що не можна недооцінювати значущість розвитку міжнародного транспортного експедирування. Вивчаючи міжнародний ринок транспортно-експедиційних послуг, слід розглядати не тільки структуру міжнародного транспорту, а й систему логістики товарів, в якій транспорт є важливим, але не єдиним елементом, який включає в себе все, крім безпосереднього виробництва і споживання. У цій структурі безпосередньо на транспорт припадає близько половини витрат. На вітчизняному ринку транспортно-експедиційних послуг склалася незадовільна ситуація, тому що не всі організації з міжнародних перевезень спроможні якісно виконати весь комплекс транспортних послуг. Має місце низький рівень системи підготовки міжнародних спеціалістів у даній галузі, що підриває довіру до них з боку зарубіжних партнерів, а чинне нормативно-правове регулювання транспортно-експедиційної галузі встановлює багато перешкод на шляху утвердження нових форм господарювання. До внутрішніх чинників незадовільного розвитку вітчизняного транспортно-експедиційного ринку додаються ще й зовнішні, які вказують перш за все на бездіяльність механізмів захисту українських міжнародних перевізників і експедиторів від іноземних і вітчизняних недобропорядних вантажовласників, конкурентів, кримінальних елементів на автошляхах через відсутність належної системи страхування транспортно-експедиційних операцій і контролю за вантажем при перевезенні та налагоджених взаємовідносин у самій транспортній інфраструктурі між її складовими елементами.

Структура транспортних комунікацій у системі інтеграції України в Міжнародну транспортну мережу характеризується її широкою номенклатурою: до неї входить залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний, трубопровідний та інші види транспорту [106].

Залізничний транспорт є найбільш розвиненим в Україні, за загальною довжиною шляхів він займає четверте місце у світі після США, Росії та Канади. За вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень (40-50%), а за пасажирооборотом є беззаперечним лідером (здійснює 50-70% загального обсягу перевезень).

Україна має розвинуту мережу залізниць. Наявна пропускна спроможність залізничної мережі майже в 3 рази перевищує існуючі розміри руху поїздів. У системі залізничного транспорту України налічується 48 прикордонних контрольно-пропускних пунктів (ПКПП), з яких міжнародним стандартам відповідають лише ПКПП з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Особливістю більшості світових ПКПП є наявність пристроїв для перевантаження експортно-імпортних вантажів з одночасним виконанням митних операцій агентами обох держав. Ті, що існують на кордоні з Білорусією, Росією і Молдовою, дістали статус прикордонних умовно, не маючи достатніх умов для виконання прикордонної передавальної роботи. До цього слід додати ще й дефіцит колій, пов’язаний зі збільшенням часу «обробки» поїздів, перш за все пасажирських; відсутність пунктів огляду затриманих вантажів (спеціальних режимних зон зі складськими приміщеннями), нестачу службово-технічних і допоміжних приміщень, а також інфраструктури для працівників усіх служб ПКПП.

Автомобільний транспорт, що займає значне місце в міжнародних пасажирських та вантажних перевезеннях, стабільно перевищує обсяг перевезень вантажів залізничного транспорту у 4,5-5 разів, а за обсягами перевезень пасажирів – у 5-6 разів. В Україні на автомобільному транспорті функціонує 121 ПКПП міжнародного та міждержавного статусу, в тому числі з Польщею, Румунією, Словаччиною, Угорщиною. Всі вони розташовані на 25 головних магістралях і дорогах державного значення. На кордоні з Росією і Молдовою функціонує по 44 автомобільних ПКПП, з Білорусією – 24.

Морському транспорту в Україні належить третє місце за вантажооборотом після трубопровідного та залізничного транспорту, однак за кількістю відправлених вантажів він займає досить незначне місце (близько 1%), як і річковий транспорт. Домінуючу частку займають обсяги перевезень у закордонному плаванні (близько 95%). На морському транспорті до складу Мінтрансу України входять 18 портів. Практично всі вони можуть бути використані для забезпечення міжнародних транспортних зв’язків, а також для надання послуг транзитним пасажирам та вантажопотокам.

Річковий транспорт хоча й не відіграє визначальної ролі в обсягах вантажних та пасажирських перевезень в Україні, проте за рівнем доходів має відносні