Таким чином, сьогодні в Україні представлені майже всі стандарти стільникового зв’язку. Незважаючи на це, існують і певні труднощі, які запобігають безпрецедентному розвитку послуг зв’язку відповідно до вимог світових стандартів. Це наявність в Україні близько 70% аналогових АТС в їх загальній кількості (у тому числі вкрай застарілих координатних і декадно-крокових), низька телефонізація більшості областей і сільської місцевості (менше 10 телефонів на 100 мешканців), низькі темпи прокладки ВОЛЗ. Тому розширюються вже діючі цифрові міжнародні АТС у Львові, Одесі, Харкові, а також продовжується будівництво магістральних ВОЛЗ із заходу на схід і з півночі на південь країни. Зростає телефонна щільність на 100 чоловік населення -зараз вона наближається до значення 42, а ще у 1998 р. в Україні телефонна щільність на 100 чоловік складала 22 телефони (на кінець 1996 р. – 18,6) [118].

Перспективними напрямками розвитку телекомунікацій в Україні зараз вважають: розвиток так званої Інтернет-телефонії (ІР-телефонії), послуги якої користуються попитом внаслідок «бідності» населення і його прагнення зекономити на міжнародних переговорах; розвиток мобільного й пейджингового зв’язку; прокладка нових ВОЛЗ та заміна фізично й морально застарілих аналогових АТС на цифрові.

Окрім туристичних, транспортних та послуг зв’язку, які, безперечно, становлять основу надходжень коштів до бюджету будь-якої держави, зокрема у сфері міжнародних економічних відносин, є широкий спектр міжнародних послуг, розвиток яких зазнає суттєвих змін залежно від галузі, в яку вони спрямовуються. До таких міжнародних послуг належать операції інжинірингу та реінжинірингу.

Інжиніринг характеризує форма послуг виробничого призначення, втілена не в матеріальній формі продукту, а в його корисному ефекті, який може мати матеріальний носій (проектна й технічна документація, графіки) або ні (навчання).

Інжиніринг пов’язаний з підготуванням і забезпеченням процесу виробництва та реалізації, розрахованих на проміжне й кінцеве споживання матеріальних благ і послуг. На відміну від франчайзингу й ноу-хау він має справу з репродукованими послугами, тобто з послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними витратами часу на їх виробництво, і тому має багатьох продавців для їх реалізації. Спочатку інжинірингові операції мали характер консультацій, рекомендацій економічних розрахунків, систематизації результатів досліджень, експертної допомоги при розгляді проектів і в розробці пропозицій з удосконалення організації виробництва або технологічних процесів. Такі консультаційно-рекомендаційні інжинірингові операції збереглися і в наш час, доповнившись переліком нових послуг завдяки тому, що найважливішою передумовою виникнення інжинірингових операцій у міжнародних економічних відносинах слугує поглиблення міжнародного поділу праці в умовах науково-технічного прогресу. Усю сукупність операцій інжинірингу в міжнародній діяльності поділяють на 2 групи: послуги, пов’язані з підготуванням виробничих процесів в будь-якій галузі, та послуги, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва та реалізації продукції. Отже, повний цикл інжинірингу складається з таких етапів, як дослідження маркетингової доцільності проекту; вивчення технічних можливостей реалізації проекту, його техніко-економічна оптимізація та упорядкування; оцінка пропозицій, що надійшли за запропонованим проектом; упорядкування інженерно-будівельних проектів під обране устаткування; підготовка торгів на інженерно-будівельні роботи і одночасний нагляд за виготовленням устаткування, його випробуваннями; координація інженерно-будівельних робіт, монтажу; допомога в підготовці обслуговуючого персоналу; здача підприємства замовнику «під ключ» і пуск його в експлуатацію; спостереження і консультації під час експлуатації об’єкта після здачі. Його подальший розвиток включає нові напрямки і сфери діяльності. Найбільш поширені з них послуги такої спрямованості, як інжиніринговий цикл «товар у руках» та інжиніринговий цикл «ринок у руках». Після того, як об’єкт будівництва віддано «під ключ», замовник залучає інжинірингову фірму для підготовки інженерного і технічного персоналу, організації процесу виробництва, включаючи матеріально-технічне забезпечення і випуск готової продукції. Така умова в угоді з інжиніринговою фірмою і називається «товар у руках». Умови угоди «ринок у руках» означає, що інжинірингова фірма досліджує ринок, організує рекламу, формує систему збуту і реалізує першу партію товару. Рівень цін на міжнародному ринку на інжинірингові послуги, як і на будь-якому товарному ринку, визначається попитом і пропозицією. Проте різноманітність видів інжинірингових послуг і умов їх здійснення обумовлює індивідуальність цін навіть на аналогічні види робіт, а тому ставки оплати в контрактах на інжиніринг встановлюються умовно.

На відміну від інжинірингу, впровадження реінжинірингу в Україні має особливості, пов’язані з подоланням наслідків командно-адміністративної системи управління економікою. Реінжиніринг не можна назвати новим засобом управління, оскільки його основи було закладено ще в 80-х рр., а успішна апробація великими іноземними компаніями проводилася з початку 90-х рр. Зокрема, за даними компанії Еrnst & Young, 100 великих банків Північної Америки витратили в 1997 р. близько 2,8 млрд. дол. США тільки на реінжиніринг своїх структурних підрозділів. А темп зростання інструментальних засобів для реінжинірингу бізнес-процесів (РБП) в США за останні роки склав у середньому 40% за рік [71].

Радикальне перепроектування під час реінжинірингу передбачає винахід істотно нових методів роботи, який не має нічого спільного з невеликими структурними поліпшеннями, оскільки повинен забезпечити загальне потужне зростання результативності.

Зазвичай використовують 3 критерії, які допомагають правильно здійснити реінжиніринг бізнес-процесів: дисфункційність (виявлення процесів, здійснення яких пов’язане з найбільшими труднощами); значущість (виявлення процесів, які найбільше впливають