і підвищення родючості ґрунту.
Критерій ефективності виражає народногосподарську мету виробництва, вимоги об'єктивних економічних законів суспільства, пропоновані до сільського господарства. Він містить у собі основні принципи економічної оцінки заходів щодо підвищення ефективності виробництва. Показники ефективності – це засіб найбільш повного опису критерію ефективності. За допомогою конкретних економічних показників кількісно характеризується досягнутий рівень сільськогосподарського виробництва.
Зміст критерію ефективності спеціалізації зв'язане і цілком збігається з критерієм ефективності сільськогосподарського виробництва, що з метою відображення комплексного характеру в економічній літературі називають головним критерієм ефективності.
Ефективність інтенсифікації завжди виражається через зміни ефективності конкретних галузей і їхніх сполучень. У цій єдності самої мети і засобів для досягнення цих цілей закладена єдність змісту головного критерію ефективності сільськогосподарського виробництва і критерію ефективності спеціалізації, а також загальне у принципі правомірний й вихідний початок вивчення ефективності інтенсифікації і спеціалізації сільського господарства з тих самих науково – теоретичних позицій які успішно застосовуються в теперешній час українськими економістами та спеціалістами галузі .
Виходячи з комплексу вимог, у сучасних умовах головний критерій ефективності виробництва в сільськогосподарському підприємстві і його спеціалізації виражає необхідність одержання найбільшої кількості необхідної суспільству сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі при найменших витратах праці і матеріальних засобів на виробництво її одиниці. У зазначеному критерії, наприклад, підкреслюються важливість продуктивного використання землі в силу її особливої ролі в створенні продукції і необхідність підвищення ефективності витрат живого і минулого упредметненої праці. Головний критерій ефективності представляє своєрідне сполучення двох напрямків: одержання максимуму продукції при обмежених ресурсах і мінімізація собівартості одиниці продукції при гарантованих обсягах виробництва.
З погляду структури, у висловлених у різний час пропозиціях і думках помітно тісне переплетення таких економічних категорій, як ефективність виробництва, капітальних вкладень, інтенсифікації сільського господарства, при цьому на рівні інтересів підприємства, суспільства. З погляду методів розрахунку й узагальнення виділяються напрямки обґрунтування саме системи показників, кожний з який дозволяє судити про рівень використання виробничих ресурсів і факторів спеціалізації, потім пошуку синтетичних показників, що дозволяють тією чи іншою мірою однозначно говорити про ефективність заходів.
Тут дуже важливо відзначити, що пошук методів оцінки ефективності спеціалізації, що дозволяють охопити все різноманіття сільськогосподарської практики, починався з того моменту, коли стали очевидними різноманітні рішення по розміщенню і сполученню галузей, і має місце і зараз, коли на перший план висуваються показники ефективності і якості.
2.2. Методи оцінки та застосування показників ефективності спеціалізації у сільському господарстві.
З поглибленням теорії і практики удосконалювання розміщення і спеціалізації сільського господарства в Україні і зміною економічних умов господарювання вносилися визначені виправлення в методологію виміру економічної ефективності галузевої структури виробництва. При цьому удосконалювання методології найчастіше відбувалося шляхом доповнення вже визнаних чи новими показниками ранжирування на головні, додаткові чи непрямі. Система показників ефективності спеціалізації перетерплювала деякі зміни також у міру удосконалювання методів визначення ефективності інтенсифікації виробництва, капітальних вкладень, ефективності окремих галузей і підприємства в цілому. Усвідомлюючи неможливість перелічити всі роботи з розміщення і спеціалізації сільського господарства з висвітленням основних вихідних принципів рішення цих важливих питань, розглянемо найбільш типові методи оцінки та показники, які застосовуються, наприклад, в рослинництві.
Раціональна спеціалізація підприємства даної галузі сприяє найбільш ефективному використанню землі як головного засобу виробництва, праці і матеріальних засобів ( у тваринництві цей показник – ефективне використання худоби та птиці). Ефективність у рослинництві можна визначити по виходу валової, товарної продукції, валового і чистого доходу в розрахунку:
на 100 га сільськогосподарських угідь і 100 га ріллі;
на 1 працівника і на 1 чіл. -дн ( чи чіл.-година);
на 100 руб. основних виробничих фондів;
на 100 руб. усіх виробничих витрат.
Кожний з цих показників в рослинництві несе свою економічну інформацію з використання виробничих ресурсів. Так, виробництво валової і товарної продукції на одиницю земельної площі характеризує рівень використання головного засобу виробництва в сільському господарстві – землі. Співвідношення цих показників дає повне представлення про товарність господарства, про ступінь мобілізації внутрішньогосподарських ресурсів на виконання державного плану – замовлення. Вихід валового і чистого доходу на одиницю земельної площі синтезує економічну сторону використання землі в плані організації розширеного відтворення. Про продуктивність живої праці можна судити по відношенню зробленої валової і товарної продукції до загальних витрат праці. Цей показник уточнюється з позицій створення частини прибавочного продукту виходом чистого доходу на людино – день. Розміри чистого доходу, віднесені до загальних виробничих витрат і суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, характеризують рівень рентабельності підприємства рослинництва, що в сукупності з показником виходу чистого доходу на одиницю земельної площі досить повно виражає економічні умови і можливості розширеного відтворення і подальшої інтенсифікації сільського господарства. У приведеному переліку показників мається і показник фондовіддачі, що визначається відношенням виходу сільськогосподарської продукції до вартості функціонуючих основних виробничих фондів. Даною системою показників виражається рівень використання землі, праці, основних і оборотних виробничих фондів, а через зміну цих величин описуються зміна в ефективності сільськогосподарського виробництва, галузева реорганізація виробництва, або іншими неврахованими причинами й обставинами.
Багато українських економістів, вважаючи, що приведеною системою показників недостатньо повно відображується ефективність спеціалізації, рекомендують доповнити цю систему поруч інших показників, що характеризують найбільш важливі сторони організації сільськогосподарського виробництва. До числа доповняючих систему відносяться показники:
виконання державного плану по товарній продукції;
продуктивність і оплата праці;
врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби;
собівартість продукції;
ефективність капітальних вкладень.
Нерідко в пропозиціях особливий наголос робиться на якісну сторону ефективності виробництва. На думку вченого-економіста В.В. Бєляєва, до найбільш важливих