Також протягом останніх років не змінилось регіональне представництво професійних учасників фондового ринку. Найбільша кількість професійних учасників за станом на 31.12.2006 р. зосереджена в м. Києві та Київській області - 720 (45,6% від загальної кількості), Дніпропетровській області - 120 (7,6% від загальної кількості), Харківській області - 100 (6,3% від загальної кількості), Донецькій області - 95 (6% від загальної кількості), Одеській області - 52 (3,3% від загальної кількості), Запорізькій та Львівській області - 70 (4,4% від загальної кількості), АР Крим та м. Севастополь - 29 (2% від загальної кількості). У інших регіонах України діє 390 професійних учасників, або близько 25% від їх загальної кількості [29; с.64-65].

Перспективними напрямками професійної діяльності на фондовому ринку залишаються діяльність з управління активами, депозитарна діяльність та діяльність організаторів торгівлі. Найближчим часом видаватимуться ліцензії на діяльність з управління цінними паперами та з управління іпотечним покриттям.

Таким чином, державне регулювання діяльності суб’єктів інфраструктури фінансового ринку спрямоване на вдосконалення та розвиток вітчизняного ринку фінансових послуг, що знаходить своє вираження в збільшенні учасників цього ринку та в покращенні результатів їх діяльності. Такі тенденції спостерігаються як на ринку банківських послуг, так і в діяльності небанківських фінансово-кредитних установ, а також на фондовому ринку.

3. Сучасні проблеми державного регулювання діяльності суб’єктів інфраструктури фінансового ринку та шляхи їх вирішення

3.1. Основні проблеми розвитку інфраструктури фінансового ринку в Україні

Ринок фінансових послуг України еволюційно проходить етапи свого формування. Ринок банківських послуг і банківський сектор у цілому пережили значні реформи і зараз більш-менш стабільно функціонують. Небанківські ж фінансові послуги та установи які їх надають, сьогодні лише розвиваються, не працюють на широку громадськість.

Такий стан розвитку ринку фінансових послуг в Україні неповною мірою відповідає загальносвітовим тенденціям, що призводить до його суттєвого відставання, неконкурентоспроможності, ізольованості та неготовності увійти у глобальну фінансову систему. А це може негативно вплинути на розвиток національної економіки, місце України у світовому економічному просторі [31; с.94].

Для банківської системи найбільш актуальною є проблема обмеженості капіталу банків. Крім цього, банківська система стикається з нерозвиненістю ринків використання ресурсів, обмеженістю банківського інструментарію. Через це банки вимушені нарощувати свою операційну діяльність переважно за рахунок найризиковішого сегмента – кредитування (близько 70% активів банків припадає на кредитний портфель). На кредитному ринку реальну проблему становить його недоступність для більшості малих та середніх позичальників, мінімальний обсяг більш складних кредитних послуг, недостатня розвиненість довгострокового кредитування та ринку іпотеки [18; с.64].

Серед небанківських фінансових посередників найбільш розвиненими є страхові компанії. Однак існує низка проблем, які гальмують розвиток страхового ринку в Україні та не забезпечують розкриття його потенціалу для зростання економіки. Зокрема, низька зацікавленість у страхуванні, через невисоку платоспроможність населення; нерозвиненість страхування життя та медичного страхування; недостатня капіталізація та низька ліквідність страховиків; низька інвестиційна активність страхових компаній; недовіра до страховиків (за даними соціологічного опитування, страховим компаніям довіряють лише 11% громадян України); вузька мережа страхових посередників тощо.

Відкритим залишається питання щодо створення сприятливих умов для ефективного розвитку недержавних пенсійних фондів, оскільки новим законодавством встановлено досить жорсткий режим регулювання їхньої діяльності та актуальною є проблема наближення послуг НПФ до населення України.

Особливої уваги заслуговує розвиток таких фінансових послуг, як лізинг і факторинг. Головними проблемами на ринку лізингових послуг є: несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингу; невизначеність податкових пільг для лізингових компаній; занадто висока вартість кредитів комерційних банків, короткостроковий період кредитування. Основний чинник, який гальмує розвиток факторингу в Україні – недостатньо підготовлена законодавча база. Крім того, в Україні функціонує лише близько 25 компаній, які безпосередньо надають факторингові послуги.

На жаль, в зародковому стані залишаються інвестиційні фонди. До основних причин їх відставання у розвитку можна віднести: відсутність середнього класу, готового віддати свої заощадження в управління інвестиційним фондам; слабка розвиненість фондового ринку. Ці ж причини стримують розвиток і фінансових компаній.

Зважаючи на вищенаведене, основними проблемами українського ринку фінансових послуг є:

відсутність належних правових засад для повноцінного розвитку ринку фінансових послуг;

розбіжності в законах, які регулюють діяльність як самого фінансового ринку, так і окремих фінансових установ;

постійні зміни в законодавчій базі щодо функціонування ринку фінансових послуг;

недостатнє державне регулювання та нагляд за діяльністю банківських і небанківських фінансових посередників, здатних забезпечити цивілізованість, відкритість і доступність ринку фінансових послуг;

невідповідність законодавчого регулювання окремих видів фінансових послуг європейським нормам;

відсутність концепції довгострокового розвитку банківських і небанківських інститутів на ринку фінансових послуг;

нерозвиненість інфраструктури ринку фінансових послуг, зокрема ? депозитарної системи;

недостатність капіталу та низький рівень професійної підготовки працівників значної частини небанківських фінансових установ;

відсутність якісної системи обліку, звітності, розкриття інформації щодо діяльності фінансових установ в Україні;

наявність факторів великих “ризиків” для інвесторів, позичальників і інших користувачів фінансових послуг;

значний ступінь недовіри з боку пересічних громадян до частини небанківських фінансових установ (зокрема, довірчих товариств, інвестиційних та пенсійних фондів), які історично мають досить погану репутацію, пов'язану з відомою "трастовою епопеєю" 1993-1995 років [40; с.172].

Подолання вищезазначених проблем розвитку ринку фінансових послуг України призведе до стрімкого економічного зростання національної економіки і готовності нашої держави впевнено увійти у глобальну фінансову систему. 

3.2. Перспективи розвитку фінансового ринку України

Фінансовий ринок України розвивається як ринок фінансових послуг, що є важливою інституціональною особливістю і домінантою трансформацій у фінансовому секторі світової та національної економік.

Зростання ролі фінансових